среда, 19 мая 2021 г.

Жартики матінки природи.




Топ-10 найдивовижніших творінь природи на території України.

 

Здавалося б, сучасну людину важко здивувати. Та творіння рук людських ніколи не зможуть зрівнятися із силою природи. Нам не збагнути її замислів і законів, ми можемо лише захоплюватись її дивами. Пустелі посеред зелених ландшафтів, унікальні системи озер, країни гір та таємничі підземні царства… Усі ці дива знаходяться поруч, у нашій Україні. І ви просто зобов’язані побачити їх на власні очі, якщо хоч колись називали себе мандрівником. А ще для того, щоб знати свою землю, розуміти її унікальність і відчувати її красу.

Олешківські піски



Найбільша пустеля Європи знаходиться в Україні. 200 гектарів гарячого піщаного моря, оточеного берегами лісів. Це диво природи колись було зеленим степом, який з часом перетворився на пустелю. Пустеля складається з 7 так званих арен, між якими є озера та дерева. Дивовижно, та посеред піщаного масиву на глибині 300-400 метрів знаходиться прісне підземне озеро. Інколи тут можна побачити навіть невеликі “торнадо”. Влітку пісок нагрівається до 75 градусів за цельсієм.

Дністровський каньйон




Це найбільший в Україні та один із найбільших в Європі каньонів. На його території можна побачити близько сотні пам’яток живої та неживої природи світового значення. Це 200-літні дубові ліси, водоспади, печери, скельні храми та фортечні руїни… Неймовірно, та кам’яні береги Дністровського каньйону, що подекуди здіймаються на висоту 250 м, досі складають залишки порід палеозойської ери – часу появи на землі перших дерев та хребетних тварин.

Чорногора




Найвищий хребет Українських Карпат, що об’єднує шість вершин понад 2000 метрів (Говерла, Петрос, Ребра, Гутин-Томнатик, Бребенескул та Піп Іван). Чорногора лежить між Чорною Тисою та Чорним Черемошем (річки), а її схили вкривають карпатські праліси. Її альпійські рельєфи з льодяниковими формами утворюють високі узгір’я, полонини та гірські озера, що перлинами виблискують між ними. Чорногора – це ціла природна система. Унікальна і дивовижно красива.

Шацькі озера




Шацький природний парк налічує 24 унікальних озера, що розливаються на території одного з найбільших болотно-озерно-лісових комплексів в Європі – Полісся. Шацькі озера потопають у зелених просторах хвойних лісів. Це єдиний водний комплекс, тож озера, не маючи чітких меж, з’єднуються між собою протоками і каналами. Водойми багаті на рибу, лікувальні грязі, мають чисту, надзвичайно прозору воду і піщані береги. Найглибше із них – Світязь – визнане одним із 7 природних чудес України.

Озеро Синевир



Синевир справедливо називають найкрасивішим озером нашої країни. Морське око Карпат, що дрімає у нетрях прадавніх лісів. Cеред Карпатських гір на висоті 989 метрів над рівнем моря. Його зіниця – зелений острів, що виглядає невеликим клаптиком суші посеред води. Утворився Синевир близько десятка тисяч років тому унаслідок потужного зсуву гірських порід від землетрусу. Спокійний і непорушний, він ніколи, навіть у час найбільших паводків, не виводить свої води із берегів.

Урицькі скелі


Це пам’ятка природи національного значення, яка не має аналогів у Європі. Височенні скелі (до 50м) стоять просто посеред лісу (Львівщина). Важко уявити, та їх вік складає 55 млн. років. Ерозійні останці масивних пісковиків внаслідок тектонічних рухів землі перейшли у майже вертикальне положення, утворивши собою дивовижної форми скелі. Кам`яне царство, де рік за роком вода, вітер і сонце виточували цілу систему гротів – таємничих печер і ходів.

Коясье озеро


Залежно від часу доби рожеве Кояське озеро, що у Криму, змінює відтінок води від оранжево-червоного до ніжно-рожевого. На цьому кольоровому плесі можна побачити дивовижні нарости з кристалів – невеликі соляні «айсберги» утворюються, коли відступає вода і оголює прибережні камені. Кояське озеро у Криму колись було частиною Чорного моря, тепер воно відділене частиною суші. Рожевий колір вода має завдяки мікроскопічним водоростям Dunaliella Salina, які виробляють бета-каротин.

Буковинські водоспади




У гірській лісовій ущелині вздовж течії річки Смугарів на Буковині лягли срібними доріжками Смугарські водоспади. Залежно від пори року вони змінюють свої голоси, перетворюючись із тихих струмочків на голосні потоки. Найвищий і найкрасивіший з них – Великий Гук – пускає свої води із висоти 19 метрів. Найнижчий, названий Воротами – простягнувся на 3, 5 метри. Така система водоспадів (завдовжки 2 км) різної потужності й висоти є унікальним явищем для Українських Карпат.

Базальтові стовпи



Базальтові стовпи Івано-Долинського родовища – творіння древнього вулкана, що діяв тут 650 мільйонів років тому . Ці камені утворилися в результаті селективного плавлення ультраосновної речовини мантії Землі. У час їх «народження» температура порід сягала 1300°С, пізніше магма застигла і на поверхні утворилися вражаючих форм стовпи. Чіткі і рівні багатогранники, розташовані в ряд на дві сотні метрів. Кам`яні велетні сягають 30 метрів у висоту.

Оптимістична печера



Виявляється, найдовша у світі гіпсова печера знаходиться на Тернопільщині. Це горизонтальний лабіринт довжиною більше 240 км. Дзеркала підземних озер та дивовижні за формою і кольорами кристали. А ще «снігові кучугури» – скупчення на дні ходів прозорих голчастих кристаликів гіпсу, які назвали “печерним снігом”. Здається, час тут зупинився. Адже температура повітря в Оптимістичній печері не змінюється ніколи – вона не залежить від зміни пір року на поверхні.





+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++




            
 

Природа… Вона скрізь навколо нас. Але часто люди не розуміють її значення. Натомість людина двадцять першого сторіччя чудово знає свою роль у цьому світі. Саме та людина, яка знищила природу, утворивши навколо себе «навколишє середовище», поставивши планету над безоднею атомними експериментами – вона вважає себе головною у цьому світі. Забуваючи, що теж являється частиною природи.

Майже у кожного з нас є домашні улюбленці, для яких ми нічого не шкодуємо; ми любимо і саджаємо квіти і дерева, заносимо ті види тварин, які знаходяться на межі зникнення, до Червоної книги та намагаємося їх зберегти та захистити… Природа являється залежною від людини. Сьогодні вона навряд чи існуватиме сама по собі. І люди намагаються їй допомогти: вивчають властивості лікарських рослин, охороняють рідкісних тварин, створюючи заповідники та заказники.

Але ми ж кидаємо сміття у лісі, нариваємо величезні букети рідкісних квітів, зливаємо у ріки та випускаємо у повітря відходи промисловості… Ми, люди, створюємо новітню зброю, яка може знищити все живе на нашій планеті, ми бездумно використовуємо природні ресурси, не думаючи паро те, що залишиться після нас. Але ж після нас житимуть наші діти!

Людина і природа… Вони міцно взаємопов’язані між собою. Людина не може жити окремо від природи: без ранкового сонечка, без подиху весняного вітерцю, без перших зелених листочків на деревах, без крапель дощу, що падають з неба на землю… Не може жити людина без хлібу та води, які також дає нам природа…

На сьогоднішній день людина і могутня, і безпорадна водночас. Могутність людська полягає в тому, що ми можемо одним натиском на кнопку знищити всю нашу планету; до того ж людство вже вивчає космос і освоює його;  а ще й сьогодні ми вже можемо вирощувати дітей у пробірці… Безпорадність же наша полягає в тому, що ми не в силах протистояти нашій всемогутності.

 Багато чого ми ще не в силі зробити. Ми не можемо протистояти стихіям: скільки останнім часом їх трапилося! Згадаймо жахливі цунамі, які принесли стільки жертв, чи землетруси, які кожного року відбирають людські життя… Можливо, це природа нагадує нам, що ми не настільки вже і всемогутні?!

Тож, як на мене, не варто зазнаватися – яка б не була могутня людина, природа сильніша за неї, і вона це не раз доводила. І не варто нам намагатися довести протилежне. Краще навчитися співмешкати і співпрацювати з природою, читати її велику книгу знань та досвіду, також  вчитися бути людьми і цінувати свою землю. Дуже важливо для людства поважати свою Землю, не припустити, щоб на ній було знищено все живе. Адже разом з ним зникне і людський рід, бо ж і ми – частина природи, хоча часто забуваємо про це.    

Комментариев нет:

Отправить комментарий