Сьогодні, у третій четвер травня, українці вже традиційно святкують День вишиванки. В нашій школі засяяли дитячими усмішками личка вихованців, одягнутих у чарівні вишиванки.
Хай усі навколо день новий стрічають,
Хай співають гучно радісних пісень,
Бо сьогодні свято (українці знають!)
Й весело святкують вишиванки День!
Здавалося б, сучасну людину важко здивувати. Та творіння рук людських ніколи не зможуть зрівнятися із силою природи. Нам не збагнути її замислів і законів, ми можемо лише захоплюватись її дивами. Пустелі посеред зелених ландшафтів, унікальні системи озер, країни гір та таємничі підземні царства… Усі ці дива знаходяться поруч, у нашій Україні. І ви просто зобов’язані побачити їх на власні очі, якщо хоч колись називали себе мандрівником. А ще для того, щоб знати свою землю, розуміти її унікальність і відчувати її красу.
Найбільша пустеля Європи знаходиться в Україні. 200 гектарів гарячого піщаного моря, оточеного берегами лісів. Це диво природи колись було зеленим степом, який з часом перетворився на пустелю. Пустеля складається з 7 так званих арен, між якими є озера та дерева. Дивовижно, та посеред піщаного масиву на глибині 300-400 метрів знаходиться прісне підземне озеро. Інколи тут можна побачити навіть невеликі “торнадо”. Влітку пісок нагрівається до 75 градусів за цельсієм.
Найвищий хребет Українських Карпат, що об’єднує шість вершин понад 2000 метрів (Говерла, Петрос, Ребра, Гутин-Томнатик, Бребенескул та Піп Іван). Чорногора лежить між Чорною Тисою та Чорним Черемошем (річки), а її схили вкривають карпатські праліси. Її альпійські рельєфи з льодяниковими формами утворюють високі узгір’я, полонини та гірські озера, що перлинами виблискують між ними. Чорногора – це ціла природна система. Унікальна і дивовижно красива.
Шацький природний парк налічує 24 унікальних озера, що розливаються на території одного з найбільших болотно-озерно-лісових комплексів в Європі – Полісся. Шацькі озера потопають у зелених просторах хвойних лісів. Це єдиний водний комплекс, тож озера, не маючи чітких меж, з’єднуються між собою протоками і каналами. Водойми багаті на рибу, лікувальні грязі, мають чисту, надзвичайно прозору воду і піщані береги. Найглибше із них – Світязь – визнане одним із 7 природних чудес України.
Синевир справедливо називають найкрасивішим озером нашої країни. Морське око Карпат, що дрімає у нетрях прадавніх лісів. Cеред Карпатських гір на висоті 989 метрів над рівнем моря. Його зіниця – зелений острів, що виглядає невеликим клаптиком суші посеред води. Утворився Синевир близько десятка тисяч років тому унаслідок потужного зсуву гірських порід від землетрусу. Спокійний і непорушний, він ніколи, навіть у час найбільших паводків, не виводить свої води із берегів.
Це пам’ятка природи національного значення, яка не має аналогів у Європі. Височенні скелі (до 50м) стоять просто посеред лісу (Львівщина). Важко уявити, та їх вік складає 55 млн. років. Ерозійні останці масивних пісковиків внаслідок тектонічних рухів землі перейшли у майже вертикальне положення, утворивши собою дивовижної форми скелі. Кам`яне царство, де рік за роком вода, вітер і сонце виточували цілу систему гротів – таємничих печер і ходів.
Залежно від часу доби рожеве Кояське озеро, що у Криму, змінює відтінок води від оранжево-червоного до ніжно-рожевого. На цьому кольоровому плесі можна побачити дивовижні нарости з кристалів – невеликі соляні «айсберги» утворюються, коли відступає вода і оголює прибережні камені. Кояське озеро у Криму колись було частиною Чорного моря, тепер воно відділене частиною суші. Рожевий колір вода має завдяки мікроскопічним водоростям Dunaliella Salina, які виробляють бета-каротин.
У гірській лісовій ущелині вздовж течії річки Смугарів на Буковині лягли срібними доріжками Смугарські водоспади. Залежно від пори року вони змінюють свої голоси, перетворюючись із тихих струмочків на голосні потоки. Найвищий і найкрасивіший з них – Великий Гук – пускає свої води із висоти 19 метрів. Найнижчий, названий Воротами – простягнувся на 3, 5 метри. Така система водоспадів (завдовжки 2 км) різної потужності й висоти є унікальним явищем для Українських Карпат.
Базальтові стовпи Івано-Долинського родовища – творіння древнього вулкана, що діяв тут 650 мільйонів років тому . Ці камені утворилися в результаті селективного плавлення ультраосновної речовини мантії Землі. У час їх «народження» температура порід сягала 1300°С, пізніше магма застигла і на поверхні утворилися вражаючих форм стовпи. Чіткі і рівні багатогранники, розташовані в ряд на дві сотні метрів. Кам`яні велетні сягають 30 метрів у висоту.
Виявляється, найдовша у світі гіпсова печера знаходиться на Тернопільщині. Це горизонтальний лабіринт довжиною більше 240 км. Дзеркала підземних озер та дивовижні за формою і кольорами кристали. А ще «снігові кучугури» – скупчення на дні ходів прозорих голчастих кристаликів гіпсу, які назвали “печерним снігом”. Здається, час тут зупинився. Адже температура повітря в Оптимістичній печері не змінюється ніколи – вона не залежить від зміни пір року на поверхні.
+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
    Природа… Вона скрізь навколо нас. Але часто люди не розуміють її значення. Натомість людина двадцять першого сторіччя чудово знає свою роль у цьому світі. Саме та людина, яка знищила природу, утворивши навколо себе «навколишє середовище», поставивши планету над безоднею атомними експериментами – вона вважає себе головною у цьому світі. Забуваючи, що теж являється частиною природи. Майже у кожного з нас є домашні улюбленці, для яких ми нічого не шкодуємо; ми любимо і саджаємо квіти і дерева, заносимо ті види тварин, які знаходяться на межі зникнення, до Червоної книги та намагаємося їх зберегти та захистити… Природа являється залежною від людини. Сьогодні вона навряд чи існуватиме сама по собі. І люди намагаються їй допомогти: вивчають властивості лікарських рослин, охороняють рідкісних тварин, створюючи заповідники та заказники. Але ми ж кидаємо сміття у лісі, нариваємо величезні букети рідкісних квітів, зливаємо у ріки та випускаємо у повітря відходи промисловості… Ми, люди, створюємо новітню зброю, яка може знищити все живе на нашій планеті, ми бездумно використовуємо природні ресурси, не думаючи паро те, що залишиться після нас. Але ж після нас житимуть наші діти!  Людина і природа… Вони міцно взаємопов’язані між собою. Людина не може жити окремо від природи: без ранкового сонечка, без подиху весняного вітерцю, без перших зелених листочків на деревах, без крапель дощу, що падають з неба на землю… Не може жити людина без хлібу та води, які також дає нам природа… На сьогоднішній день людина і могутня, і безпорадна водночас. Могутність людська полягає в тому, що ми можемо одним натиском на кнопку знищити всю нашу планету; до того ж людство вже вивчає космос і освоює його; а ще й сьогодні ми вже можемо вирощувати дітей у пробірці… Безпорадність же наша полягає в тому, що ми не в силах протистояти нашій всемогутності. Багато чого ми ще не в силі зробити. Ми не можемо протистояти стихіям: скільки останнім часом їх трапилося! Згадаймо жахливі цунамі, які принесли стільки жертв, чи землетруси, які кожного року відбирають людські життя… Можливо, це природа нагадує нам, що ми не настільки вже і всемогутні?! Тож, як на мене, не варто зазнаватися – яка б не була могутня людина, природа сильніша за неї, і вона це не раз доводила. І не варто нам намагатися довести протилежне. Краще навчитися співмешкати і співпрацювати з природою, читати її велику книгу знань та досвіду, також вчитися бути людьми і цінувати свою землю. Дуже важливо для людства поважати свою Землю, не припустити, щоб на ній було знищено все живе. Адже разом з ним зникне і людський рід, бо ж і ми – частина природи, хоча часто забуваємо про це. |
У 1-Г класі сьогодні "зелена" середа- день подорожі у природу. Гарно попрацювали в групах й багато цікавинок знайшли про колір, збирали прислів'я, складали "зелені" вірші.
Очі,що бачите ? Світ природи. Ось так бачать тварини.
Протягом століть люди навіть не здогадувались, як бачать світ інші тварини. Але сьогодні останні наукові дослідження дають нам змогу зазирнути у дивовижний світ зорової різноманітності. Взяти хоча б бабку - її мозок працює так швидко, що вона бачить рух неначе в сповільненій зйомці. Або голуб, який здатний розрізняти більш тонкі градації кольору, ніж передові комп'ютерні програми. Або змія, яка може бачити в інфрачервоному спектрі. Читайте далі, щоб дізнатись, яким тварини бачать світ.
Кінь
Кінь, як і людина, сприймає окремо зображення від правого та від лівого ока. Як картинки з двох різних моніторів. Ми не помічаємо цього, тому що зображення, отримані кожним оком підсвідомо об'єднуються у зоровому аналізаторі (корі головного мозку) в єдиний образ. Нашарування двох картин, які мало чим відрізняються одна від одної, дає зір у трьох вимірах, який називається «бінокулярним» або «стереоскопічним». Але очі у коня розташовані по різні сторони голови, дві картинки не нашаровуються, і вони не бачать рельєфно. До того ж по центру виникає «сліпа зона» - те що не «засікає» ні праве, ні ліве око.
Мавпа
Мавпи бачать практично як люди. Схоплюють картинку через червоний, зелений та синій кольори. Але єдиного видового бачення світу у мавп немає. В одній і тій же мавпячій родині може бути до шести різних типів дальтонізму. Як і у їх родичів людей, серед приматів-самців дальтоніки зустрічаються частіше, ніж серед самок.
Голуб
Голуби можуть розрізняти буквально мільйони різних відтінків, і вони, голуби, вважаються власниками найпотужніших очей по параметру розрізнення кольорів і відтінків нашого світу. Вони мають набагато більше колбочок (один з двох типів фоторецепторів, периферичних відростків світлочутливих клітин сітківки ока, названий так через свою конічну форму), ніж люди, чим пояснюється здатність цих птахів бачити принаймні в п'яти спектральних діапазонах.
Кіт
Коти не можуть похвалитись гострим зором. Вони більше покладаються на нюх і слух. І хоча коти вміють розрізняти кольори, в порівнянні з людиною сприйняття кольору у них слабше - менш контрастне і яскраве. У колбочках кішок (як і у більшості інших ссавців, крім приматів) відсутній пігмент, чутливий до червоного кольору, тому їх колірний зір нагадує людський зір при протанопії (різновид дальтонізму). Паличок в сітківці котячого ока в 25 разів більше, ніж колбочок, оскільки кішка є нічним хижаком, тому здатність бачити при слабкому освітленні (за яку відповідають саме палички в сітківці) є для неї пріоритетною. Також помічено, що нерухомі предмети кішка сприймає гірше, ніж рухомі, що допомагає їй при полюванні.
Змія
Змії бачать в двох режимах. В першому режимі вони бачать як люди, при чому досить добре розрізняють всі кольори. В другому режимі змії бачать світ немов інфрачервоний датчик, розрізняючи тепло, яке випромінюють живі істоти. Якщо ви настільки невезучий, що зустріли змію, коли вона дивиться на світ в другому режимі, то вам вже не врятуватися і не втекти. На щастя, більшість змій швидше відступить ніж атакуватиме людину.
Бабка
Комахи мають унікальну сегментовану структуру очей - більше 30 000 очних кришталиків на кожному оці. Це дає їм унікальні сенсорні можливості. Але зоровий механізм бабки, ймовірно, найцікавіший серед всіх комах. Мозок бабки працює так швидко, що дозволяє сприймати навколишній світ як би в «уповільненому режимі», що допомагає швидко реагувати на зовнішні загрози. Комахи розрізняють кольори, але, звичайно, не так ясно, як інші тварини.
Тож як бачать тварини? Чим відрізняються зорові апарати тварин від людського? Хто з них страждає на дальтонізм, а хто бачить жертву за три кілометри?
Аби відповісти на ці запитання, дослідники по всьому світу зробили безліч експериментів. Учених цікавило, на що тварини реагують передусім: на яскравість предмету, його білизну чи відтінки. Більшість висновків науковці отримали, порівнюючи реакцію тварин на колір їжі.
Ці дослідження зазвичай були складними й тривалими. Про те, що вчені врешті дізналися, – факти нашої добірки.
Іще не так давно вважалося, що собаки не розрізняють кольори та бачать світ чорно-білим. Проте останні дослідження, проведені в США, показали: песики таки мають кольоровий зір, щоправда, дещо інший, ніж людина.
У собаки очі влаштовані інакше, тому він не спроможний побачити різницю між жовто-зеленими і червоно-помаранчевим відтінками.
Однак це не єдина відмінність між зором людини і собаки. Як виявилося, ці тварини бачать картину світу менш чітко, ніж людина. Якщо людина з хорошим зором здатна прочитати десяту сходинку таблиці для перевірки зору, то собака – теоретично – може розпізнати лише третю.
Виявляється, що кішки добре бачать при освітлені в 10 разів гіршому за те, при якому здатні бачити ми. Хоча навіть за гарного освітлення кішки значно гірше за нас розрізняють деталі.
Фото: Shutterstock
Зовсім нещодавно панувала думка, що кішки геть не володіють кольоровим зором і всі навколишні предмети є для них чорно-білими. Проте нині науковці довели, що кішки розрізняють, хоча й гірше за нас, декілька кольорів. Знімок демонструє, як бачать кольорову картинку люди (ліворуч) та коти (праворуч):
Фото: скріншот/YouTube
Зате набагато краще за нас коти розрізняють відтінки сірого. Для кішок існує аж 25 його відтінків.
Така особливість зору пояснюється забарвленням їх жертв – мишей, колір хутра яких варіюється від світло-сірого до темно-сірого й буро-сірого.
У статті про те, як бачать тварини, особливу увагу слід звернути на зоровий апарат риб.
Очі в більшості риб розташовані з обох боків голови. Зір у риб монокулярний, тобто кожне око бачить своє поле (по горизонталі 160-170°, по вертикалі – близько 150°).
У багатьох риб кришталик виступає назовні, що збільшує поле зору. Спереду монокулярний зір кожного ока перекривається й утворюється бінокулярний (всього 15-30°). Основний недолік монокулярного зору – неточна оцінка відстані.
Майже всі риби (крім сутінкових і більшості хрящових) мають кольоровий зір. Деякі з них можуть змінювати забарвлення тіла.
У риб різна гострота зору. Зазвичай вони бачать предмети на відстані близько 10 метрів.
На окреме слово заслуговують акули. Ці хижаки мають уникальній зір. Акула спроможна бачити у непрозорій морській воді на відстані 15 метрів.
Цей знімок показує, як фігуру у воді бачить людина (ліворуч), а як – акула (праворуч):
Фото: скріншот/YouTube
Око акули відрізняється від людського частотою сприйняття: у нас – 24 кадри на секунду, в них – 45. До того ж, як нещодавно з’ясувалося, акули бачать не чорно-білу картинку, а кольорову.
Їхні очі, у співвідношенні до тіла, найбільші з-поміж усіх істот планети. Завдяки таким очам здоровезний кальмар помічає у повній темряві кашалотів, що є для нього найстрашнішими хижаками, на відстані футбольного поля.
Птахи використовують зір для пошуку здобичі. Тим паче, що деякі з них позбавлені нюху.
Орел може помітити потрібну тварину з висоти три кілометри.
Фото: Shutterstock
Голова у птахів може вільно повертатися на 180°, а у деяких видів – на 270° градусів.
Більше за інших крутять головою сови. Очі у сов нерухомі і дивляться вперед. Саме тому природа забезпечила сову широким кутом повороту голови.
Відсутність необхідності розгортати все тіло дає сові можливість відстежувати джерела шуму та залишатися непомітною для потенційних жертв.
А ось органи зору горобців влаштовані таким чином, що вони бачать світ у рожевому кольорі.
Очі змії здатні розрізняти кольори та відтінки.
Хоча змії, на відміну від інших тварин, не відрізняється гостротою зору. Їїхні очі покриті тонкою плівкою, що сильно позначається на видимості.
Під час линьки змія розлучається зі старою шкірою, а разом із нею – з плівками на очах. Тому після линьки зір змії на кілька місяців стає гострішим та чіткішим.
Очі комах влаштовані інакше, ніж у хребетних тварин і людей. Їхні очі нерухомі, а замість одного кришталика в оці комахи є безліч, часто – тисячі, окремих кришталиків, які разом із світлочутливими клітинами утворюють складну зорову систему.
У бабок та мух обидва ока займають більшу частину голови. Очі-кулі дають змогу цим комахам одночасно дивитися не лише вперед та вбік, а навіть назад.
Комахи розрізняють кольори. Ця властивість відіграє велику роль у житті, приміром, бджіл.
Розрізняючи не лише запах, а й забарвлення квітів, бджоли знаходять солодкий нектар та пилок.
У комарів очі займають більшу частину голови. Ці комахи-вампіри бачать світ в інфрачервоному світлі. Це дає їм можливість знаходити теплокровну жертву у повній темряві.
Це – один із рідкісних видів планети, спроможний розрізняти світлову поляризацію. Науковці вважають, що цю властивість жуки використовують для спілкування. Зокрема, коли ховаються від хижаків, але не хочуть втратити зв’язки з рідними.
Як і в більшості тварин-жертв, очі коня розміщені по боках голови, що забезпечує зорове поле майже у 350°. Поле бінокулярного бачення становить приблизно 65°, а решта 285° припадають на монокулярний зір.
Таке широке зорове поле підвищує шанс виявити хижака. Коні використовують бінокулярний зір, дивлячись прямо на об’єкт.
Кінь бачить синій та зелений кольори спектра та їхні колірні варіації, але не розрізняє червоний. Дослідники вважають, що колірний зір коня нагадує дальтонізм у людини, коли деякі кольори, особливо червоний та його відтінки, сприймаються як зелений.
Цікаво, що для нашої улюбленої корівки пасовище не таке вже яскраво-зелене. Вона переважно бачить жовтогарячий та червоний. А ще науковці вважають, що корова має майже 360-градусний зір.
