Перу́ - офіційна назва — Респу́бліка Перу́, — країна в Південній Америці, на узбережжі Тихого океану. Межує на півночі з Еквадором і Колумбією, на сході — з Бразилією та Болівією, на півдні — з Чилі.
Площа — 1 285 200 км²
Рельєф — Гори під назвою Анди, що простягнулися з північного заходу на південний схід, займають 27 % території країни, відокремлюючи джунглі басейну Амазонки на північному сході від прибережної рівнинної пустелі на заході.
Столиця — Ліма (включає також порт Кальяо).
Населення — 21, 904 млн мешканців (1990) (індіанці, в основному кечуа й аймара — 46 %; нащадки змішаних шлюбів іспанців і індіанців — 43 %). 24,8 млн чол. (2001).
Офіційні мови — іспанська — 68 %, кечуа — 27 % (обидві державні), аймара — 3 %.
Експорт: Кока, кава, вовна альпаки та лами; рибні продукти; свинець (найбільший виробник у Південній Америці), мідь, залізо, нафта.
Грошова одиниця — новий перуанський соль.
Ла́ма (Lama glama) — південноамериканський ссавець родини верблюдових, одомашнений індіанцями Анд.
Опис
Висота дорослого самця в холці до 120 см. Шия довга і тонка, голова відносно мала, звичайно високо піднята, вуха високі, загострені. Незважаючи на відсутність горба, у лам багато спільних рис з верблюдами: ікловидні різці у верхній щелепі, мозолисті подушки на підошві роздвоєних копит (адаптація до кам'янистого ґрунту), пережовування жвачки, якою тварина, якщо її розізлити, плюється. Древні відомі предки лам і верблюдів з'явились приблизно 40 млн років тому у Північній Америці, звідти поширились по перешийкам до Південної Америки і у Азію.
Лама відрізняється від альпаки більшими розмірами та видовженішою головою.
Розмноження
Шлюбний сезон у вересні. Вагітність триває 10—11 місяців. Зазвичай народжується одне дитинча. Мати годує його молоком шість тижнів, а статевої зрілості лами досягають в три роки.
Господарське використання
Головною цінністю лами для людини є її високоякісна вовна, що широко використовується в легкій промисловості. У домашніх лам шерсть м'яка, кошлата, середньої довжини; колір трапляється від чисто білого до чорно-бурого.
Лама — єдиний в Америці туземний вид, який використовують як в'ючну тварину. Його приручили приблизно за тисячу років до н. е. на території нинішнього Перу. Цей вид досі використовують для перевезення вантажів через хребти стежками, недоступними для сучасного транспорту. Нав'ючують тільки самців: одна тварина переносить за день 27 — 45 кг на відстань приблизно 24 км. Якщо в'юк дуже важкий, лама зупиняється і сідає: ніяке покарання не змусить її підвестися, в крайньому разі вона просто плюне в погонича смердючою жуйкою.
М'ясо самців інки їли, але тільки за визначних подій, а самиць ніколи не забивали. Під час релігійних свят самців-немовлят приносили в жертву богам. М'ясо лам вживається в їжу й досі.
Альпака...
| Альпака | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Vicugna pacos (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||||
 Ареал альпаки | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Lama pacos | ||||||||||||||||||
|
Альпака́ (Vicugna pacos) — одомашнений південноамериканський копитний ссавець родини верблюдових, водиться в Чилі, Перу і Болівії, пасеться на високогір'ї в Андах.
Природні умови.
Вовна вкриває все тіло тварини. Саме вона і захищає тіло альпаки від значних температурних коливань. У високогір'ї ці коливання сягають діапазону у 50 градусів за Цельсієм. М'яка вовна альпак міцніша за вовну овець. Природне забарвлення вовни сягає значного діапазону від білого і жовтуватого до чорного.
Пасеться як на луках високо у горах, так і в заболочених місцинах. Може декілька днів обходитися без води, як і всі верблюдові.
Віку́нья або віго́нь
(Vicugna vicugna) — вид ссавців із родини верблюдових, один з двох представників роду Vicugna. Зовні вікунья нагадує гуанако, але є меншою і стрункішою.
Зовнішній вигляд
Довжина тіла вікуньї становить 150 см, ріст в плечах близько метра, а маса — 50 кг. На спині вікунья забарвлена в світло-коричневий колір, внизу вона світліша. Вовна помітно витонченіша, ніж у споріднених видів, і достатньо густа, щоб служити ізоляційним шаром проти холоду. Анатомічною особливістю вікуньї є нижні зуби-різці, які, як і у гризунів, постійно ростуть. Подібного явища у інших китопарнокопитних не трапляється.
Розповсюдження
Вікуньї поширені в Андах, переважно на плато Пуна, на території Еквадору, Перу, Болівії, Аргентини і Чилі. Мешкають на висоті від 3500 до 5500 метрів. Як і гуанако, вікуньї живуть в стадах з чітко обмеженими ареалами і відомим головним самцем. Крім них існують групи молодих вільних самців, які через свій незрілий вік ще не в змозі захищати власну територію. Також зустрічаються самотні старі самці, вигнані із стада молодшими суперниками.
Філогенія
Раніше було прийнято вважати, що вікуньї ніколи не були одомашнені, і що лами і альпаки походять від гуанако. Сьогодні деякі молекулярні дослідження вказують на те, що альпаки могли еволюціонувати від вікуній. Оскільки альпаки, лами, гуанако і вікуньї теоретично в змозі злучатися один з одним і часто змішувалися, важко з упевненістю визначити походження сьогоднішніх домашніх тварин.
Вікунья зазвичай класифікується під науковою назвою Vicugna vicugna, тобто як окремий рід, що протиставляється ламам і верблюдам. Це засновано на особливостях щелеп і зубів вікуній. Проте той факт, що вікуньї і гуанако можуть злучатися, говорить про дуже близьку спорідненість, через що використання окремого роду Vicugna є предметом наукових суперечок.
Вікунья і людина
Відомо, що стародавні інки зганяли вікуній в численні стада і збривали їх цінну вовну, яка використовувалася виключно на одяг вельмож, після чого їх відпускали. Іспанці цю традицію не продовжили. Вони відстрілювали вікуній у великих кількостях і нерідко отруювали їх водні джерела. На початку це робилося для створення великих пасовищ для худоби, пізніше заради вовни вікуній, яка вважається найбільш рідкісною і дорогою вовною у світі. За часів інків в Андах мешкало близько 1,5 мільйонів вікуній. У 1965 році їхня чисельність скоротилася до 6 тисяч особин. Проте, після введення охоронних заходів, популяція вікуній швидко зросла і сьогодні їх налічується близько 200 тисяч.
========================================
Гуана́ко (Lama guanicoe, від кеч. wanaku[2]) — ссавець роду лам родини верблюдових. Вважається предком одомашенних лами і альпаки.
Тварина стрункої, легкої статури, по пропорціях нагадує оленя або антилопу, але з більш витягнутою шиєю. Довга шия гуанако служить балансиром при ходьбі і бігу. Довжина тіла 120—175 см, довжина хвоста — 15—25 см, висота в загривку 90—130 см; маса — 115—140 кг. Кінцівки двопалі, збереглися тільки третій і четвертий пальці. Ступні вузькі, рухомі, між пальцями глибоко розчленовані.
Хутро
Волокно хутра гуанако дуже цінується за м'якість та використовується для виготовлення дорогих тканин, поступаючись лише хутру вікуній. Шкіри гуанако, особливо молоді, часто використовуються замість шкір рудої лисиці через дуже схожу структуру. Як і його одомашнений родич, лама, гуанако має два шари волосся, грубий зовнішній та м'якіший внутрішній, приблизно 16-18 мікрон в діамерті, що тонкіше навіть за кашмірську вовну[3].
Розповсюдження
Мешкає в пампах, напівпустелях і високогорьях Анд від південного Перу через Чилі і Аргентину до Вогняної Землі. Невелика популяція існує в західному Парагваї. Піднімається до висоти 4000 м над рівнем моря.
Спосіб життя і живлення
Гуанако здатний розвивати швидкість до 56 км/год. Біг важливий для виживання цих тварин, оскільки вони мешкають на відкритих місцях. Це травоїдні тварини, здатні довгий час обходитися без води. Також ці тварини — прекрасні плавці Природні вороги гуанако: собаки, гривасті вовки (Chrysocyon brachyurus) та пуми. У випадку загрози стадо часто розсипається
Гуанако - найбільший і найпоширеніший представник родини верблюдових у Південній Америці. Гуанако живе на цьому континенті вже два мільйони років. Ряд - Мозоленогі Родина - Верблюдові Рід/Вид - Lama guanicoe. Основні дані: РОЗМІРИ Довжина тіла: 150-200 см. Довжина хвоста: 22-25 см. Висота: 110-115 см. Маса: 100-120 кг.
Гуанако здатний розвивати швидкість до 56 км / ч. Біг важливий для виживання цих тварин, оскільки ... В Чилі та Перу гуанако знаходяться під захистом держави.
Чисельність виду помітно скорочується. Причина криється в тому, що гуанако є об'єктом полювання ради шкіри, цінної вовни і м'яса, а також складає конкуренцію худобі на пасовищах. У Чилі і Перу гуанако знаходяться під захистом держави.
