Пончо. Ласо. Аргентинське танго.

АРГЕНТИНСЬКЕ ТАНГО – ІСТОРІЯ ЦЬОГО ТАНЦЮ Зародження аргентинського танго розпочалось значно раніше аніж інших стилів та видів хореографії. Завдяки назві ми прекрасно розуміємо що відбулось це саме в Аргентині а не в Іспанії , як вважає більшість людей, так-так пристрасть панує не лише на берегах гарячої Іспанії а й на інших берегах нашої планети, якщо бути точнішими, то вперше почали танцювати аргентинське танго Буенос-Айресі, тут воно і прийняло новий статус, не лише як народного танцю, але й як соціального. Найбільшої популярності досягло в кінці 19 століття, хоча є джерела , які засвідчують що танцювати цей танець почали значно раніше. Якщо вірити місцевим жителям, то по їх розповідям , аргентинське танго не є зовсім аргентинським танцем, в ньому перемішалось декілька народностей. За рахунок того , що Буенос-Айрес – це портове місце, то відповідно і приїжджих в цьому місці було також достатньо, в основному – це були заробітчани із різних куточків світу, які в день працювали в порту а ввечері виходили на вулиці і танцювали танго, тому його й почали згодом називати соціальним танцем, тому що воно поєднувало між собою народи, аргентинським назвали тому, що це відбувалось в Аргентині, тому стосовно того наскільки танго є національним танцем Аргентини відбуваються протиріччя і по сьогоднішній день.

По́нчо (ісп. poncho, з мови кечуа punchu, в свою чергу, імовірно, з арауканської) — традиційний верхній одяг індіанського і креольського населення андійського регіону Південної Америки. Пончо – це великий прямокутний відріз тканини (часто цупкої, напр. вовни альпаки) з отвором для шії і голови посередині. Вважається, що початково пончо були одягом арауканів Патагонії ще задовго до приходу європейців, від яких традицію їхнього виготовлення перейняли інки (подібний одяг у останніх мав назву якола). Пончо було і лишається типовим одягом жителів Анд, відрізняючись незначно за формою, а також за кольоровим забарвленням і оздобленням як в залежнності від місцевості, так і (раніше) згідно з ієрархією місця в суспільстві, яке займав його володар. У 60-х рр. ХХ ст. модельєри використали пончо у міжнародній жіночій моді, значно осучаснивши й фактично змінивши його призначення. Сучасне жіноче пончо від традиційного індіанського одягу зберегло фактично основу покрою — відсутність рукавів і отвір для голови.

Ласо́ (від ісп. lazo — петля) або аркан або ларіат (англ. lariat) — мотузка з петлею на кінці, призначена для накидання навколо цілі і подальшого затягування шляхом натягування мотузки. Відомий атрибут американських ковбоїв.