Футбол Бразилії.Пеле.

 

Пеле-80! Жива легенда !

• 
  

АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES

Підпис до фото,

Пеле у квітні 2019 року

23 жовтня виповнюється 80 років легендарному бразильському футболісту Едсону Арантісу ду Насименту, якого всі знають під шкільним прізвиськом Пеле.

Він завершив спортивну кар'єру ще в 1977 році, але залишається одним з найвідоміших футболістів у світі.

Пеле - єдиний футболіст в історії, який тричі став чемпіоном світу (у 1958, 1962 і 1970 роках). Його рекорд за кількістю забитих голів - 1281 в 1363 іграх за клуби "Сантос" і "Нью-Йорк Космос" та збірну Бразилії - поки що не зміг побити ніхто.

ФІФА визнала його визначним футболістом, а Міжнародний олімпійський комітет - найкращим спортсменом XX століття.

Футбол с утра и до утра

С детства любой бразильский мальчишка мечтает стать футболистом, поскольку для многих это единственный способ вырваться из нищеты

Бразильский футбол - это мировой бренд, который не имеет цены. Наверное, каждому жителю нашей планеты известно, какая сборная выигрывала чемпионаты мира чаще всех. В какой стране ежегодно появляется целая плеяда великолепных мастеров. Ну и, наконец, что в Бразилии живет самый настоящий коронованный король игры N 1 - Пеле.

Все начиналось с мяча и свистка

А ведь в свое время футбол в этой стране культивировали едва ли не насильно. Да-да, после отмены рабства в 1888 году оказалось, что в стране живет огромное количество неграмотных и забитых людей, которые только и умели, что работать круглые сутки.

Кто из молодых игроков станет открытием чемпионата мира-2014

По рекомендации британской монархии в Бразилии стали развивать сферу отдыха и в некоторых крупных городах населению настоятельно рекомендовали проводить досуг, играя в мяч. Были и "перегибы", поскольку точных правил футбола никто не знал, да и слова такого в Бразилии в ту пору не было: местные жители вместо занятий спортом устраивали настоящие попойки с поножовщиной...

О будущем бразильского футбола в ту пору думал только лишь Чарльз Уильям Миллер. Молодой человек родился в Бразилии в семье торговца из Шотландии. В десять лет мальчика отправили в Старый Свет, для того чтобы он смог получить хорошее образование. Спустя несколько лет он вернулся в Южную Америку, и не с пустыми руками. Вместе с дипломом привез с собой пару футбольных мячей, комплект игровой формы и судейский свисток. Миллер, которого спустя годы назовут "отцом бразильского футбола", принял активное участие в создании первого спортивного клуба в Сан-Паулу и провел набор в футбольную команду. Долгие годы он считался лучшим игроком лиги, а затем и играющим тренером.

На новую забаву приезжали посмотреть люди со всей страны, которые увозили в далекие бразильские регионы рассказы о футболе. И процесс пошел! Спустя несколько лет в каждом штате была уже своя лига, проводившая внутренний чемпионат. Долгие годы, как и положено первопроходцам, лучшей считалась лига штата Сан-Паулу, котировались также команды из Рио-де-Жанейро.

Коти Бразилії. Маргай.

 

Всі люблять кішок. Ну, або майже всі.  Ми просто обожнюємо цих граціозних і величних створінь, які по-справжньому прикрашають нашу планету. 

Сьогодні ми пропонуємо вам познайомитися з рідкісними кішками, про багатьох з яких ми навіть не чули. До цього дня.

 Чорноногий кіт Одна з найменших представників котячих, кіт чорноногий, - корінний житель півдня Африки. Її вага рідко перевищує 2,5 кг, а довжина разом з хвостом - 50 см. Спосіб життя і звички цих кішок погано вивчені, проте відомо, що в якості будинку вони вибирають покинуті термітники і нори дикобразів.

 Кішка-рибалка На відміну від більшості представників сімейства, кіт-рибалка відмінно плаває і ловить рибу. Їх лапи теж не такі, як у всіх, - між пальцями у рибалок є перетинки, які допомагають їм відмінно плавати, але не дозволяють втягувати кігті. Хоча розмір їх тіла не такий великий - довжина самця рідко перевищує 1,2 м, ці коти отримали репутацію забіяк: одного разу цей кіт вирвався з клітки і вбив леопарда.

 Піренейський рись Піренейський рись - один з найрідкісніших видів котячих, чиє існування знаходиться під загрозою. Колись ці великі кішки населяли всю Португалію та Іспанію, однак сьогодні ареал їх проживання практично обмежений національним парком «Кото Доньяна». Незважаючи на назву, вона знаходиться в далекому родинному зв'язку зі звичайною риссю і в 2 рази менше її в розмірах. 

Ягуарунді.  Ягуарунді - один з небагатьох представників котячих, провідний денний спосіб життя. Живуть ягуарунді в Центральній і Південній Америці, проте побачити їх в дикій природі досить складно, через що тварини мало вивчені. У вчених немає даних навіть про їх тривалість життя - відомо лише, що в неволі вони доживають до 15 років. 

Чилійська кішка Чилійська кішка, що мешкає в південній області Південної Америки, більшу частину життя проводить в густій ​​кроні дерев, звідки вистежує свою здобич. Серед місцевих жителів чилійська кішка вважається справжнім вампіром через двох проколів від іклів, які вона залишає на домашніх тваринах, яких їй не вдається вбити. 

Довгохвоста кішка Сусідка чилійської кішки по Південній Америці, довгохвоста кішка, також більшу частину життя проводить в кронах дерев. У цих кішок є дивна особливість: вони можуть стрибати з гілки на гілку і злазити з дерева головою вниз - так, як це роблять білки. Крім того, її задні лапи настільки сильні, що вона може висіти на них вниз головою досить довгий час. 

Іржава кішка Іржава кішка - одна з найменших представників котячих, чия вага сягає не більше 1,5 кг. Живуть ці діти, популяція яких не перевищує 10 тис. особин, тільки на Цейлоні і в Індії, причому якщо «острівні» кішки живуть у вологих джунглях, то «континентальні» - в посушливих відкритих місцях. Нявкання цих кішок дуже схоже з нявканням домашніх, так і приручити їх досить легко. 

Димчастий леопард Якщо довжина звичайного леопарда без урахування хвоста може досягати 190 см, то димчасті виростають але лише до 1 м. Вважається, що саме ця кішка стала прародителькою всіх великих сучасних котячих, однак її повадки багато в чому схожі з поведінкою домашніх кішок. Значну частину часу димчасті леопарди проводять на деревах, крім того, самки використовують дупла в якості «пологових будинків».

 Леопард Онцилла Мініатюрна копія ягуара, леопард онцилла, - один з найбільш маловивчених видів серед котячих. Про їх спосіб життя відомо мало - не дивлячись на те що вони зустрічаються в Бразилії, Аргентині та ще кількох країнах, побачити їх в природному середовищі існування складно, оскільки їх забарвлення дозволяє їм відмінно ховатися в кронах дерев. 

Барханний кіт Крім Центральної Азії барханні коти живуть в одному з найбільш екстремальних місць нашої планети - в посушливій пустелі Сахарі. Ці коти - найдрібніші представники диких кішок, чия довжина складає не більше 90 см, з яких майже половина припадає на хвіст. Барханні коти можуть жити довгі дні без води, отримуючи її запаси з їжі. Подробнее: https://bdzhola.com/news/10-chudovih-dikih-kotiv-pro-jakih-vi-nichogo-ne-chuli

Тваринний світ Бразилії великий і різноманітний. Велика територія країни з відмінностями у кліматичних умовах дозволяє комфортно існувати безлічі представників флори і фауни. Непрохідні тропічні ліси, гірські райони, високотравні савани – в кожній природній зоні можна знайти своїх мешканців.

На теренах Бразилії зустрічається 77 видів приматів, понад 300 видів риб, за кількістю видів земноводних країна знаходиться на 2 місці в світі (814 видів), за кількістю птахів – на 3 місці.

Дивно, але і в наші дні, серед непролазних хащ Амазонської гілеї, натуралісти знаходять нові, невивчені види тварин і рослин. Багато тварини Бразилії знаходяться під загрозою вимирання, інші – навпаки, активно розмножуються і збільшують свою популяцію.

Маргай

Сімейство котячих в Бразилії представлено більш ніж широко. Тут водяться ягуари, пуми, пантери, оцелоти, солом’яний і дикий лісовий кіт, а так само маргай.

Ця велика кішка – найближчий родич оцелота, відрізняється від нього меншими розмірами і способом життя. Оцелот воліє полювати на землі, в той час як маргай, що володіє більш довгими лапами – переважно на деревах.

Довжина тіла маргая досягає 1,2 м, причому 4/7 – це його непомірно довгий хвіст. З-за цієї особливості його ще називають довгохвостої кішкою. Вага цього милого, в теж час небезпечної істоти – близько 4-5 кг.

Унікальна будова задніх кінцівок дозволяє маргаю з легкістю перестрибувати з дерева на дерево, а також спускатися вниз по стовбуру, подібно білці.

Здобиччю довгохвостої кішки, крім дрібних гризунів, жаб і ящерок, іноді стають і деякі види мавп. Спритний і швидкий мисливець не поступається їм в умінні жваво скакати по гілках, виконуючи складні акробатичні етюди.

Особливо цінне хутро цієї тварини поставило його на межу зникнення. У Бразилії багато містять їх в якості домашніх вихованців, що дозволяє сподіватися, що генофонд цієї глазастої кішки буде збережений.

На фото тварина маргай.

Статуя Христа - Спасителя.Копакабана.

Статуя Христа в Рио-де-Жанейро

В 1922 году, во время празднования столетия независимости Бразилии, было принято решение о сооружении статуи, которая станет главной достопримечательностью страны. Спустя месяц в ведущем еженедельнике Бразилии был объявлен конкурс проектов на лучший монумент — символ нации. Жюри единогласно одобрило проект Эктора да Силва Косты, который предложил установить статую Христа, обнимающего город, словно охраняя его от бед и напастей. Католическая церковь полностью поддержала новый проект, даже начала сборы пожертвований на установку статуи.

12 октября 1931 года состоялось торжественное открытие и освящение монумента.

В 1965 году статуя была повторно освящена папой Павлом VI, а в 1981 году на праздновании 50-летия монумента присутствовал папа Иоанн Павел II.

Статуя Христа Искупителя в Рио-де-Жанейро — один из самых известных и популярных в мире монументов. Высота статуи — 38 м, в том числе пьедестала — 8 м; размах рук — 28 м. Вес — 1145 тонн. Ежегодно не менее 1,8 миллиона туристов поднимаются к его подножию, откуда открывается панорама города и бухты с живописной горой Сахарная Голова, знаменитыми пляжами Копакабана и Ипанема, огромной чашей стадиона «Маракана».

Знаменитая статуя Иисуса Христа с распростёртыми руками на вершине горы Корковаду в Рио-де-Жанейро избрана одним из Новых семи чудес света.

Копакабана (порт. Copacabana) — один з районів Ріо-де-Жанейро. Розташований у південній частині міста. Природним його кордоном слугує чотирикілометровий пляж, набережною якого проходить Атлантичний проспект .

Історія.

Історія Копакабани як особливого району міста почалась ще у 1750-х роках, коли в містечку під назвою Сакупенапана з'явилась нова каплиця на честь святої діви з Копакабани (невелике місто в Болівії). По мірі зростання Ріо-де-Жанейро Копакабана поступово стала його невід'ємною частиною та 6 липня 1892 року цілком увійшла до його складу.

Паралельно поруч із Копакабаною розвивались й інші райони міста — Іпанема й Леблон.

Розквіт і занепад.

Розквіту Копакабана досягла у 1950–1960 роках, коли вона набула слави богемного світу та стала домівкою для бразильських письменників, художників, артистів (переважно європейського походження).

Пізніше до району, що став престижним, переселились політики, бізнесмени і просто заможні люди.

В останні  десятиліття тут почали «розвиватись» нелегальні види заробітку на іноземних туристах — торгівля наркотиками,   вуличні грабежі (від дрібного злодійства до стрілянини на вулицях) — все це призвело до значного занепаду колись елітного району.

Карнавал.Самба.

  Бразильський карнавал (порт. Carnaval, походить від слова «м'ясний») — щорічний фестиваль в Бразилії, що проводиться за 40 днів до Великодня і відзначає початок Великого посту.

Бразильський Карнавал є найбільшим народним святом країни, та має деякі відмінності від карнавалів як у Європі, так і в інших країнах Латинської Америки. Крім того, існують регіональні варіації карнавалу в самій Бразилії.

Історія.

Бразильський карнавал взяв початок від португальської масляної — вуличних розваг, під час яких пустуни обливали один одного водою, обсипали борошном і сажею, кидалися тухлими яйцями і т. д. Португальська масляна відбувалась напередодні Великого посту за католицьким календарем, тобто періодом спокути, що символізувало звільнення — саме цей аспект був сприйнятий карнавалом.

Завезена до Бразилії у [XVII] столітті португальська масляна у [XIX]столітті сприйняла вплив карнавалів інших європейських країн — Італії та Франції. Саме тоді маски, фантастичні костюми і такі персонажі як П'єро, Коломбіна (Мальвіна) та Король Момо (веселий товстун) прийшли на бразильське свято. У цей же період з'являються перші «блоки» (blocos — святкові групи вишикувані прямокутником), «мотузки» (cordoes — святкові групи вишикувані верверчою) і «корсари» (corsos — святкові групи стилізовані під піратів), а також паради прикрашених автомобілів.

Відтоді свято набирає сили і сягає практично всіх куточків Бразилії. Рік за роком стають багатшими танці й пісні, з'являються нові наспіви і ритми, як наприклад славнозвісні маршики.

 У 1928 році у Ріо-де-Жанейро виникає перша школа танцю самби під назвою «Дай Скажу» (Deixa Falar). Створена танцівником самби Ісмаелем Сілвою, її пізніше перейменували на «Естасіо ду Са» (Estacio do Sa), за іменем засновника Ріо-де-Жанейро.

З Ріо традиція карнавальних парадів шкіл самби поширилася на інші  міста й особливо прижилася в Сан-Паулу.

 Однак не зникла й традиція вуличного карнавалу, в якому можуть брати участь всі охочі.

 

Символи Бразилії

Амазонка – найбільша  і найдовша річка в світі.

Сельва – важкопрохідні масиви вологого екваторіального лісу в басейні річки Амазонки, головні «легені  планети».

Пау-Бразил – цінне червоне дерево, яке дало назву Бразилії – найбільшої латиноамериканської країні.

Водоспад Ігуасу – майже три сотні струменів і потоків, що спадають в ущелину з двох прямовисних уступів висотою 272 м. Розташований на кордоні Бразилії та Аргентини.

Кава, какао – візитна картка Бразилії в торгівлі з країнами світу.

Залізні, марганцеві та алюмінієві руди – корисні копалини, запаси яких в Бразилії дуже високі.

Ріо-де-Жанейро – в перекладі «Січнева ріка». Мореплавці вперше потрапили в бухту Гуанабара в січні. Там і виросло знамените місто, яке тривалий час було столицею Бразилії.

Сан-Паулу – одно з найбільших міст світу (більше 20 млн чоловік). 

Карнавал – саме барвисте і улюблене бразильцями свято.

Футбол – національний вид спорту в Бразилії.

Умови вирощування рослин.

 

Учні отримують горішки.. Кожна пара бере один горіх і

розглядає його з лупою, потім вилучає зернятко, вивчає його.

- Що, на вашу думку, станеться, якщо горіх або інше насіння потрапить у землю?

- Чи таке ж тверде зернятко-насіннячко як шкаралупа горіха?

- Спробуйте здогадатися, чому такий міцний кожушок у насіння?.

ВИХОВАТЕЛЬ робить висновок: плід піклується, захищає насіння від пошкоджень,доки воно розвивається.

Фізкультхвилинка

Хмарка сонечко закрила,

Слізки срібнії зронила. (Діти закривають обличчя руками.)

Ми ті слізки пошукаєм,

У травичці позбираєм. (Діти виконують нахили уперед.)

Пострибаєм, як зайчата. (Діти стрибають.)

Політаєм, як пташата. (Діти імітують політ птахів.)

Потанцюємо ще трішки. (Діти виконують танцювальні вправи.)

Щоб спочили ручки, ніжки.

Усі веселі? От чудово!

А тепер до праці знову. (Діти сідають на місця.)

=================================================

_Загадки

Сонечко в траві зійшло,

Усміхнулось, розцвіло

Потім стало біле-біле

І за вітром полетіло.

(Кульбаба)

Стоїть пані у лісочку,

Має червону сорочку.

Хто йде, той поклониться.

(Суниця)

Як дерево називається, що влітку в білий пух одягається?

(Тополя)

Навесні красується білим цвітом,

А в жнива — червоним плодом.

(Вишня)

Кожен рік з ним так буває —

Вертольоти виростають.

Та, шкода, що вертоліт

На всього один політ.

(Клен)

Сукня загубилась — ґудзики лишились.

(Горобина)

Що за дерево, чий цвіт пахне медом на весь світ?

(Липа)

Як прийде весна в садочок —

до лиця білий віночок,

ну а восени цій кралі

приглянулися корали.

(Калина)

Тварини - рекордсмени.Ігрунка.Ара.

  Ігрунка карликова (Cebuella pygmaea) - невеличкий вид мавп Нового світу родом з тропічних лісів Амазонки в Південній Америці. Найменша мавпочка, вагою 100-120г, зовнішністю схожа на білку. Довжина тіла 12-15.5 см, довжина хвоста може бути 19-20см. До родини ігрункових належить 21 вид мавп, серед них - ігрунка звичайна, мармозетка срібляста, ігрунка білоплеча і сагуїна імператорська. Мешкають групами по 4-15 осіб, живляться комахами, фруктами, бруньками, квітами, яйцями дрібних птахів. Як правило, у них народжуються двійні, інколи — трійні. Вага маляти не більше 20 грамів. Протягом кількох місяців сисунці висять на животі у матері, після 5 місяців стають самостійними, а в 2—3 роки обзаводяться власними сім'ями.

Карликова ігрунка має довге волосся на голові і на щоках, яке утворює мантію. Цей вид не має китичок на вухах. Зуби: долотоподібні, пристосовані для віддирання кори з дерев (улюбленими ласощами є смола). Задні кінцівки довші, ніж передні, пристосовані для стрибків. На всіх пальцях, окрім великих, є дуже гострі кігті, якими мавпочка притримує їжу. Шерсть м'яка і шовковиста. Забарвлення коричневе з жовтуватими і зеленуватими плямами, подекуди темно-сіре, мармурове, нижня частина тіла білувата. Шерсть не така блискуча, як у інших ігрунок. У тварин немає вторинних статевих ознак, особини обох статей зовні абсолютно однакові (статеві органи, звичайно ж, розрізняються).

Цікаво.

• Карликові ігрунки мітять свою територію за допомогою пахучої субстанції, запах якої допомагає орієнтуватися одноплемінникам.
• У голосовому репертуарі ігрунок дуже багато таких високих звуків, яких людина просто не чує.
• У карликових ігрунок маленькі, заховані під мантією вуха. Саме цим вони відрізняються від інших видів родини, що мають великі вушні раковини, дуже часто з китичками волосся на кінцях.
• Найкраще у цих мавп розвинені слух та зір.
• Народження близнят у карликових ігрунок є скоріше правилом, аніж винятком. Тільки у десяти випадках зі ста народжується одне або ж троє дитинчат.
• Карликова ігрунка трошки більша за мишу і цілком вміщується у столовій ложці.

Папуга  ара.

Джулі і Ед Кардоза є тренерами папуг і власниками Зака (Zac), 25-річного папугу, який є володарем світового рекорду Гіннеса за найбільшу кількість баскетбольних голів, забитих папугою в хвилину.
Сім’я Кардоза, яка проживає в Сан-Хосе, штат Каліфорнія, вже більше 20 років ставить шоу зі своїми навченими птахами. Вони приїжджають на дні народження, корпоративні заходи, бібліотеки і школи. Зак може кататися на велосипеді, скутері і скейтборді. Він також може перевертатися, піднімати прапор і багато іншого.
Джулі і Ед виховували папугу породи ара арлекін, з тих пір як він був пташеням і навчали його щодня протягом 22 років до його недавнього виходу на пенсію. “Тепер”, говорить Джулі, “він просто закидає м’ячі для задоволення!”. Він також є рекордсменом за кількістю банок содової, відкритих папугою за 60 секунд.

Каждый день попугаю нужно дать возможность полетать и погулять по дому, пообщаться с хозяевами. Установлено достоверно, что у необщительных владельцев попугаи долго не живут. Прогулки, полёт, игры улучшают настроение и хорошо влияют на физическую форму пернатого

Существует около 17 видов ара. Для всех них характерно красочное оперение в синих, красных, зеленых или желтых тонах. Клюв очень крупный, сильно скругленный, крючковатый на конце, уплотненный с боков. Отличает птиц также наличие голых участков вокруг глаз и на щеках. Хвост попугаев длинный, прямой, клиновидной формы.

Ара считаются самыми крупными в своем отряде. Длина их тела может достигать метра, а вес около 2 кг. Живут они большими стаями в девственных лесах или джунглях близь реки Амазонка, на территории от Мексики до юга Бразилии. Селятся в дуплах на высоте 2-4 км над землей.

Попугаи ара моногамны. Пары они создают на всю жизнь и верны партнеру даже после его смерти. Брачное поведение вида не до конца изучено. В одном из зоопарков было описано, как токующие птицы играли в «догонялки», отбирая друг у друга большой орех, ложились на спину, игриво отбиваясь лапами.

Сезон размножения приходится на разное время года в зависимости от вида. Количество яиц также отличается – от 1 до 7 шт. Самка насиживает кладку около месяца, а ее возлюбленный заботится о семье, ищет корм.

Питаются птицы высоко на деревьях. Их рацион составляют пальмовые орехи, фрукты, ягоды, зелень.

Фісгармонь - Фісгармонія — язичковий пневматичний клавішний музичний інструмент, звуки видобуваються коливаннями металевих язичків під дією струменю повітря, яке накачується двома ножними педалями. Звучання фісгармонії нагадує орган.