Школа ввічливості.
"Краше переконувати словами,ніж кулаками!"
Сьогодні в нас урок незвичний,
він вчить багато нас чому.
Хай буде він для нас навчальним.
За це подякуєм йому.
Інсценізація.
Йшли на зустріч один одному два хлопчики. Перший підбіг до другого, плеснув його по плечу і крикнув:
- Гей! Добре, що я тебе зустрів. А ну дай мені швидко домашнє завдання з української мови, бо я не записав.
- Вибач, але мені ніколи, - відповів другий хлопчик і пішов геть. А перший тільки знизав плечима.
-Як ви гадаєте, діти,чи правильно повівся перший хлопчик? Яким він був?
( Він був невихованим, неввічливим).
Щоб не потрапити самому в таку ситуацію, ми сьогодні завітаємо в школу ввічливості. І спробуємо виконати такі завдання:
- вчитись ввічливо спілкуватись з ровесниками та дорослими;
- вживати слова ввічливості в повсякденному житті;
- виховувати в собі манери культурної поведінки.
Діти, як ви гадаєте, якою повинна бути культурна людина?
Технологія «Мікрофон» ( відповіді дітей )
- Ось яке визначення культурної людини дає тлумачний словник:
«Культурна людина – вихована, ввічлива, успішна людина, яка поважає права інших людей» .
«Культурна людина – вихована, ввічлива, успішна людина, яка поважає права інших людей» .
- А яку людину можна назвати некультурною?
- А зараз давайте проведемо один експеримент. На підносі 6-7 яблук цілих і одне надкушене. Діти розбирають хороші яблука, а надкушене залишається.
Висновок: Надкушене яблуко – це некультурна людина, з якою не хочуть дружити, та й не відомо, чи стане вона комусь просто приятелем.
Тому, я бажаю вам виробляти в собі риси культурної людини.
Поняття « ввічливість»
З давніх-давен люди привчали вживати ввічливі слова навіть маленьких дітей. Щоб стати культурною, вихованою людиною, потрібно змалечку привчатись бути ввічливими ,добросердечними..
А як ще називають слова ввічливості? ( Чарівні ) А чому?
Які ви знаєте слова вітання? Прощання? Вибачення? Прохання? ( Діти говорять )
Насправді цих слів набагато більше.
Вірш « Чарівні слова»
У нашій рідній мові
Чарівні є слова.
Слова ці всім відомі,
Бо сила в них жива.
«Добридень, «До побачення –
І усмішка сія.
Велике мають значення
Ось ці прості слова!
Як скаже син чи донечка:
«Спасибі вам, «Будь ласка –
Ясніше сяє сонечко
І світ стає, як казка!
Ось ці прості, живі слова
Не забувайте, діти!
Від них і радість ожива,
В очах промінчик світить.
Від цих чарівних, добрих слів
Тепліше людям жити.
Якщо ти їх не говорив,
То треба говорити!
Це «Дякую» і «Добрий день»,
«Пробачте», «Йдіть здорові».
Вживайте, діти, їх щодень
У нашій рідній мові!
Видатний український вчитель В.О. Сухомлинський завжди вчив своїх учнів доброті, чуйності, ввічливості. Він і зараз через свої твори вчить і дітей і дорослих цім людським цінностям.
Діти поверталися з лісу. Вони сьогодні ходили в далекий похід. Шлях додому пролягав через невеликий хутірець, що лежав у долині за кілька кілометрів до села. Втомлені, знесилені діти ледве дійшли до хутірця. Зайшли в крайню хату, попросили води. З хати вийшла жінка, за нею вибіг маленький хлопчик. Жінка витягла з колодязя води, поставила на стіл серед двору, а сама пішла до хати. Діти напилися, відпочили на траві. Де й узялися сили. Відійшли на кілометр від хутірця, Марійка тут і згадала:— А ми ж не подякували жінці за воду.Діти зупинилися. Справді, забули подякувати.— Що ж...— каже Роман,— це не велика біда. Жінка вже й забула, мабуть. Хіба варто повертатися через таку дрібницю?— Варто,— наполягає Марійка.— Хіба тобі самому не соромно перед собою, Романе?Роман усміхнувся. Видно, що йому не соромно.— Ви як хочете,— каже Марійка,— а я повернуся й подякую...— Чому? Скажи, чи ж обов’язково це зробити? — питає Роман.— Адже ми так потомилися.— Бо ми люди. Якби ми були телята, можна було б і не вертатися.Вона рушила до хутірця. За нею пішли всі.Роман постояв хвилинку й, зітхнувши, теж поплівся за гуртом.— Важко бути людиною.— сказав він.
Діти висловлюють свої думки стосовно цього оповідання.
ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКА. «Будь ласка», - Діти виконують рухи, коли вчитель каже «Будь ласка» і стоять, коли не чують цих слів.
– Слова ввічливості люди вживають при розмові один з одним.
Вікторина
1. З яким виразом обличчя потрібно вітатися?
2. Чи можна старшим казати «Привіт!», «Бувай!»?
3. Як привітаєшся зі знайомим, який йде по другій стороні вулиці?
4. Чи можна вітатись сидячи?
5. Як треба вітатись в читальному залі ?
6. Які слова вітання знаєте?
7. Які слова прощання знаєте?
8. Хто вітається першим старший чи молодший?
Діти ! У кожної людини у житті виникають спірні питання. І не один раз.
Тоді вихована людина завжди обдумує причини прикрої ситуації, терпеливо словами переконує співрозмовника, знаходить шлях виходу, підбирає слова для вибачення. Вона не кричить, різкими жестами не зробить себе правою. Тільки щирим серцем та добрими словами вона зможе не образити співрозмовника, не зробити друга ворогом.А народ так і каже:
”Ліпше переконати словами, ніж кулаками.”
---------------------------------------------------------
Українські народні прикмети
Українські народні прикмети є окремим самостійним жанром фольклору, який формувався протягом століть і зумів зберегтися і дійти до наших днів.
Як би це не здавалося дивним, але багато людей до сих пір звертаються до народних прикмет як до джерела корисних порад і рекомендацій. Всі прикмети и і повір’я виникли ще в далекій давнині. Наші предки свято вірили, що якщо сьогодні принести в жертву чорного козла, то завтра піде дощ. І хто знає, може в чомусь вони й мали рацію? Можливо грім і блискавка — це не просто електричні розряди в атмосфері, а Ілля Пророк на колісниці. Адже у світі стільки всього незвіданого і стільки всього забутого! І погодьтеся, що без прикмет і забобонів дуже нудно жити!
Наведемо найбільш поширені українські повір’я і прикмети, які залишаються актуальними навіть в наше розвинене століття.
Народні прикмети про погоду
Здавна людство невпинно стежило за подіями навколо природних явищ, намагаючись вгадати ті чи інші зміни у зовнішньому середовищі. Багато в чому, українські народні прикмети сприяли збереженню врожаю, виступали якимись ознаками того, чи варто починати посівну або, навпаки, слід її відкласти до кращої пори.
Так, серед найпоширеніших прикмет, сформованих з багатовікових спостережень за природою і навколишнім середовищем, слід зазначити такі, як:
Яка буде весна?
Яке буде літо?
Яка буде осінь?
Яка буде зима?
Побутові прикмети
Народні прикмети про домового та будинок
Особливу увагу українські народні прикмети та повір’я приділяють сімейному життю і, зокрема, задобрюванню домового. Вважалося, якщо домовик не любить сім’ю — не буде їй і щастя на новому місці.
Наприклад, переїжджаючи в новий будинок, здавна в нього першою запускали кішку — згідно з давніми повір’ями, ця тварина вміло знаходить дружній контакт з домовиком, і, тим самим, вона викликає у нього повагу по відношенню до нових господарів.
На порозі ніколи не розмовляли і не прощалися, оскільки це могло обернутися сваркою або довгою розлукою.
Закоханим через поріг заборонялося цілуватися, так як злі сили, що мешкають біля входу в квартиру, могли зруйнувати їхні почуття.
Вагітним також не рекомендувалося сидіти біля входу в будинок (на порозі), так як це могло спричинити тяжкі, болісні і навіть передчасні пологи.
Щоб втихомирити злу силу, в поріг будинку народні прикмети радять увіткнути гострий ніж або голку. Вважається, що завдяки такому оберегу в будинок не проникнуть ні злі люди, ні нечиста сила.
Українські народні звичаї і традиції
Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо способу життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них — світовідчуття та світосприймання нашого народу. У них пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу взагалі.
Дуже тісно народна творчість пов'язана із звичаями, що являють собою закони, якими українці керувались щоденно.
Як і рідна мова, звичаї об'єднують людей в один народ. Того, хто забуває звичаї, карають Бог і люди, а, за українським повір'ям, у батьків, що не дотримуються звичаїв, народжуються діти, які стають вовкулаками.
Дохристиянські звичаї гармонійно переплелися з релігійними, утворивши обряди, які ми маємо на сьогодні: колись Різдво припадало на свято зимового повороту сонця, вісника врожаю та щастя, про що й співається у колядках. У них переплелися мотиви хліборобські, військові, казково-фантастичні, весільні та біблійно-релігійні.
Обряди охоплюють все життя людини від народження до смерті (пологи, запросини баби-повитухи, відвідини новонародженого та породіллі, хрестини, дівування, заручини, весілля, поховання); всі сфери людської діяльності та сільського господарства (заклик весни, веснянки, перша борозна, зажинки, жнива, обжинки, Спас).
Сімейне життя традиційно супроводжувалось різноманітними обрядами та ритуалами, які в образно-символічній формі визначали певні етапи життя та розвитку, а весілля являло собою справжню народну драму, до якої включались ігрові дії, танці, співи, музика. Народження дитини завжди було визначною подією в житті родини, адже за народним уявленням "хата з дітьми — базар, а без них цвинтар". Вагітну жінку не можна було лаяти та ображати. їй слід було якомога довше приховувати вагітність, щоб ніхто не знав і не врік, щоб не тяжко було родити. Аби дитина була здоровою, до першої купелі лили свячену воду. Дівчаткам додавали меду, молока та квітів, щоб були гарними, а хлопчикам — дев'ясилу, щоб росли здоровими та дужими.
Новонароджену, а особливо хвору чи кволу дитину, треба було якнайшвидше охрестити. У церковному обряді хрещення на перший план виступають хрещені батьки, ролі яких надавали особливого значення. Вони шанувалися як близькі родичі і були для хрещеника другими батьками, бо мали за обов'язок опікуватися дитиною, брати участь у її вихованні, допомагати у скрутну хвилину. Хресні мали бути хрещеними та перебувати у церковному шлюбі.
Після хрещення до хати сходились родичі та сусіди. Не можна було приходити з порожніми руками.
Говорячи про сімейні звичаї українців, слід згадати про приймац-тво, яке було традиційним явищем сімейних відносин та полягало у переході чоловіка до батьків дружини, якщо в цьому була необхідність. За приймаків також вважались посиновлені сироти.
Досить довго на Україні побутував звичай побратимства (посе-стринства) — духовного споріднення та взаємодопомоги. Цей звичай сягає корінням чи не скіфських часів. Зазвичай браталися у присутності односельців. Побратимами найчастіше були люди одинокі. Цей обряд забезпечував допомогу в скрутну годину і прирівнював побратимів до кровних родичів.
Багатющий скарб звичаїв нашого народу ми отримали в спадок і мусимо зберегти його та, нічого не втративши, передати нашим дітям, щоб не перервався зв'язок поколінь, щоб зберегти генетичну пам'ять нашого народу.
Як і рідна мова, звичаї, традиції об'єднують людей в один народ.
Прийшла зима. Випав перший сніг, наступили морози і покрилися кригою ріки. В селі всі господарські роботи закінчено. Господарі ховають реманент, лагодять сани, їздять до млина та готуються до Різдвяних свят... Господині прядуть. Дівчата вишивають і щоранку вмиваються «першим снігом» та витираються червоною крайкою — «щоб були рожеві лиця». Парубки допомагають батькам, а у вільний час заважають дівчатам вишивати. Наближається період угадування на майбутній рік, а разом із цим надходить і час старих традиційних розваг сільської молоді — розваг, що сповнені чаром первісної поезії нашого народу.
Зимовий цикл українських свят:
14 грудня - Наума
17 грудня - Варвари
18 грудня - Сави22 грудня - День святої Анни
25 грудня - Спиридона Сонцеворота2 січня - День святого Гната20 січня - Івана Хрестителя29 січня - Петра Вериги.----------------------------
Разом з пробудженням природи від зимового сну на нашій землі, в Україні, починається цикл народніх весняних свят, пов’язаних з стародавніми міфами та віруванням, супроводжених піснями, іграми та хороводами. Народ наш у своїх казках створив чудовий образ весни — гарної молодої дівчини з вінком квітів на голові. Вона, ця дівчина-весна — бажаний і довгожданий гість, її закликають дівчата піснями-веснянками, її зустрічають діти з дарами — солодким печивом у вигляді пташок, її уособлює найкраща з дівчат напередодні Святого Юрія, «Ляля» або «Леля», що одягає на себе білу вишиту сорочку, кладе на голову вінок з весняних квітів, оперізується «зеленим» поясом з трави і квітів і роздає дівчатам дари — вінки, що вістять весілля. Народній образ весни — це образ краси, сили і надії.
Весняний цикл свят:
Масляна (Колодій, Масниця) - 24 лютого 2020 року24 лютого - День святого Власа4 березня - День преподобного Льва9 березня - "Обретіння"Касіянів день18 березня - День святого Конона"Хрестя"8 квітня - Благовісника21 квітня - День святого Руфа"Білий тиждень" - останній тиждень перед Великоднем:
Страсний понеділок
Страсний вівторок
Чиста середа
Навський Великдень
Чистий четвер
Страсна п’ятниця
Великодня субота
Великодня ніч----------------------------
В основі літнього обрядового циклу лежить культ рослинності та магія заклинання майбутнього врожаю, культ сонця та культ померлих. Він включає такі основні свята: Зелені свята (Трійцю), Купайла (Івана Купала), Петрів День (Петра та Павла) та призабуті нині свята Лади, Ярила, Громові свята. З-поміж урочистостей літнього обрядового циклу найважливішими були Зелені свята, які не мають точно визначеної дати, а випадають через сім тижнів після Великодня.
Літній цикл свят:5 травня - Ляля, або Красна гірка23 травня - "Симонове зело"25 червня - День Онуфрія Великого1 серпня - День святої Мокрини----------------------------
Головними моментами осіннього циклу українських традиційних свят були звичаї, приурочені до завершення збору врожаю чи повернення худоби з літніх пасовищ. У них, як і в попередніх циклах, відображена головна селянська турбота - забезпечення родючості полів, плодючості худоби, продовження людського роду. Обряди осіннього циклу також були спрямовані на родинне життя: з Покрови починалися весілля, а на Введення, Катерини та Андрія ворожили на обранців. Обрядові дії переважно переносилися у приміщення, набуваючи форми вечорниць.
Осінній цикл свят:9 серпня - День святого Палія28 серпня - "Перша Пречиста"11 вересня - "Головосіка"14 вересня - "Семена"21 вересня - "Друга Пречиста"8 листопада - Святого Дмитра10 листопада - День святої П'ятниці14 листопада - Кузьми-Дем'яна21 листопада - День святого Михайла----------------------------
Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. Але звичаї — це не відокремлене явище в житті народу, це — втілені в рух і дію світовідчуття, світосприймання та взаємини між окремими людьми. А ці взаємини і світовідчуття безпосередньо впливають на духову культуру даного народу, що в свою чергу впливає на процес постання народної творчости. Саме тому народна творчість нерозривно зв’язана зі звичаями народу. Звичаї народу — це ті прикмети, по яких розпізнається народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому.
Традиції українського народного виховання сформовані та відшліфовані через безперервне застосування протягом багатьох віків. Це ціла педагогічна система поглядів, ідеалів та засобів батьківсько-материнського, а також суспільного впливу на дітей та молодь.
Рід наш прекрасний духовністю. Наші пращури відбирали найцінніші надбання, збагачуючи їх, і бережливо передавали з покоління до покоління. Українці вміли відчувати природу, черпати здоров’я, силу й красу з її лона; всі творчі сили людини були спрямовані на зміцнення сім’ї, свого роду. Отож не забудьмо свого прямого обов'язку і продовжимо справу наших предків.
Комментариев нет:
Отправить комментарий