Подорож у Країну дорожніх знаків

Девіз свята « Правила дорожні має знати кожен »

      Любі діти, ми сьогодні завітали на свято 

« Подорож у Країну дорожніх знаків », 

   і я думаю, що нам усім буде цікаво,бо ми з вами  живемо в суспільстві, де завжди існували певні правила, яких  потрібно дотримуватися.

 А щоб наше життя було щасливим, щоб ми були здорові і не потрапляли в різні неприємні ситуації, нам необхідно знати 

« Правила дорожнього руху ».

Юний інспектор руху 1

-  Діти, сьогодні ми з вами поговоримо про правила дорожнього руху. У нас прекрасний настрій і якщо ми подивимось навкруги, то побачимо, що наша школа та будинки, в яких ви живете знаходяться поруч з вулицею. І якщо уважно прислухатись, то почуємо гудіння автомобілів. Іноді вони мчать на великій швидкості. Поруч з дорогою прокладено доріжку для пішоходів - яку називають  тротуаром. Вам тепер часто потрібно переходити вулицю : зранку ви поспішаєте до

школи, а після уроків повертаєтесь додому.

     Щоб спокійно переходити вулицю, потрібно знати правила дорожнього руху.

Юний інспектор руху 2

Правила руху в нашій країні

Для пішоходів усюди єдині

Знати добре їх всі повинні

І дівчатка і хлоп’ятка,

І зайці і тигренятка,

А також дорослі люди ...

От тоді порядок буде.

Ведуча - Сьогодні ми будемо з вами подорожувати ! Відвідаємо Країну  Дорожніх знаків. Але чому ж нас ніхто не зустрічає?

ЮІРЗ - Ой, погляньте, лист якийсь ... Давайте прочитаємо !

  ЮІР - 1 (читає листа)

«Ми жителі країни Дорожніх знаків,знаходимось у біді. Ми потрапили у полон до Поміхи - Неуміхи. І тепер у нашій країні відбуваються постійні аварії.

Допоможіть нам !»

Ведуча

- Діти, допоможемо ?

ЮІР-З

- Тут, напевно,скаже хтось :

Щось цікаве відбулось ?

Всі пропали переходи.

Не заплачуть пішоходи.

І самі знайдуть шляхи,

Щоб дорогу перейти !

Світлофор чомусь мовчить

Ну і що - хай не горить !

Ведуча:

      Діти, а ви як гадаєте ? Чи потрібні правила дорожнього руху і світлофор?

Навіщо вони потрібні ?

(Несподівано вбігає Поміха-Неуміха. Хватає листа, читає,вигукує ).

Поміха -Неуміха

- Ха-ха-ха ! Допомоги захотіли !

Не буде їм допомоги ніякої!

Та і хто їм допоможе ?

Ведуча

Ми допоможемо ! Правда, діти ?

(Поміха-Неуміха дивиться в зал )

Поміха-Неуміха

- А ви хто такі ?

ЮІР-З

- Ми учні 2-го класу 

Поміха-Неуміха

  -A-а ! ... Допомогти захотіли ? Ніколи вам не вдасться допомогти ! Не отримаєте ви світлофор і дорожні знаки. Я їх гарно сховала! Шлях туди довгий і важкий, і ніякими знаками не позначений !

Ю1Р-1

- Діти, ви злякалися її ? Ну що є, тоді не будемо втрачати час і рушаймо в  дорогу !

(Плачучи заходить дорожній знак).

Дорожній знак

-Я- Дорожній знак. Мене зачарувала Поміха - Неуміха. Я і мої друзі не можемо нікому показати правил дорожнього руху. Я зможу відкрити знак, тільки тоді, коли ви допоможете мені зніти чари, а для цього ви повинні відгадати  загадки.

Ведуча

Загадки

1

Біжать чотири брати

І один одного догнати не можуть. (Колеса)

2

Тримаюсь лиш я на ходу,

Як зупинити - упаду. (Велосипед)

3

Дім по вулиці повзе

На роботу всіх везе,

Не на курячих ногах,

А у гумових чобітках. (Автобус)

4

Підмигне зеленим оком - ми йдемо,

Підмигне червоним - стоїмо. (Світлофор)

Дорожній знак

- Впізнали мене ? (Відкриває знак «Пішохідний перехід»). Де ви мене можете зустріти ?

Ведуча

- Правильно! Діти, ми запрошуємо Дорожній знак подорожувати разом з нами і попросимо бути суддею в нашій невеличкій вікторині. За кожну правильну відповідь, дорожній знак буде дарувати подарунки :

Вікторина

1 Де і як повинні рухатись пішоходи ? (по тротуару)

2 У яких місцях пішоходам дозволяється переходити вулицю ? (там де є пішохідний перехід)

3 Що означає зелений сигнал світлофора ? (можна переходить вулицю)

4 Які наземні транспортні засоби ви знаєте ? (машина, автобус, мотоцикл)

5 Де повинні перебувати пішоходи, які не встигли перейти дорогу ?

6 Що означає жовтий сигнал світлофора ? (приготуватись)

(Вбігає кіт. Голосно співає пісню).

Кіт (пісенька на мотив «Вместе весело шагать ...)

Інтенсивний нині рух на дорозі / З р .

Для інспектора ДАІ день в тривозі / Зр.

Треба дати лад на вулицях і вуличках.

Не встигаю на роботі з’їсти булочку.

Нас життя знать про дорогу всіх заставило,

Раз словечко, два словечко.

Вийде правило! - Мяу -мяу !

Ведуча

- Ти що, Коте, не знаєш правил дорожнього руху ? Не бачиш, який знак стоїть?

Це ж знак, який забороняє звукові сигнали!

Кіт

- А навіщо мені їх знати ? Я прекрасно обійдусь і без них !

Ведуча

- Ну, що ж, зараз перевіримо. Скажи, як треба переходити вулицю ?

Кіт

- Як-як ? - На чотирьох лапах !

Ведуча

- Діти, Кіт дав правильну відповідь ? А як треба ?

ЮІР-1

Пішохід,пішохід !

Пам’ятай про перехід !

І підземний і надземний,

Що на зебру схожий,

Знай, що тільки перехід

Всім нам допоможе !

Ведуча

- Правильно. А тобі, Коте, друге запитання: Як треба обходити автомобіль ?

Кіт

- А навіщо його обходити ? Можна й перестрибнути або пролізти під колесами!

Ведуча

Знову неправильно ! А тепер відповідай на останнє запитання:

 Чи можна гратись на проїжджій частині ? Чому ?

Кіт

- Дивлячись у що?! В шахи - не можна, тому, що машини всі фігури  позбивають! А ось у м’яча - можна! І ще й як. Ого-го!

Ведуча

- А ви, діти, згодні з котом ? Чи можна грати на проїжджій частині? Чому?

(Вбігає Поміха -Неуміха. Звертається до Кота)

Поміха - Неуміха

- Не слухай їх ! Дуже цікаво гратись на дорозі! Скільки ми з тобою аварій зробили..

(Поміха - Неуміха танцює з Котом і дітьми )

Ведуча

- Годі ! A-ну припиніть!

Поміха-Неуміха

- Не слухай їх Котику ! Вони ж нічого не знають! От спитай їх чи знають вони хоч щось про світлофор?

ЮІР -З

- Так, знаємо ! Це слово складається з двох частин :

«Світло і фор».

Слово «Світло» - всім зрозуміле, а «фор» походить від грецького слова «форос, що означає «носій».
 А разом — «носій світло». В нього три кольори.

Гра "Світлофор"

Ведуча

- Світлофора оченятка -

Іскра, Крапелька, Зайчатко –

Безтурботно собі грались,

У три кольори сміялись.

Коли Зайчик в Іскру влився,

То весь транспорт зупинився.

Здогадались, який колір

Засвітивсь на світлофорі?

(Червоний)

А всі думали, гадали,

Чому світло іншим стало.

Світлофора лікували,

Окуляри приписали.

Але Зайчик засміявся

І за Краплею погнався.

А коли у Украплю влився,

Його колір враз змінився.

І на зебри-переходи

Поспішили пішоходи.

Здогадались який колір

Засвітився на Світлофорі ?

(Зелений)

Раптом Іскорка в Краплинку

Заховалась на хвилинку.

Водії сказали хором :

«Знову лихо з Світлофором!»

Світлофори ( всі це знають)

Фіалкові не бувають.

Його ще раз полікуйте,

Й так як треба розфарбуйте.

(Діти підбирають кольори для світлофора ).

Ведуча

- Ми разом розфарбували світлофор)

Тепер він, як і раніше буде допомагати нам

Поміха - Неуміха (тягне Кота)

- Ходімо, аварії чинить!

(Йдуть,співаючи частівки)

Частівки

По дорозі йшла Одарка,

Роззявила рота.

То й наїхала на неї

Новенька «Тойота».

На дорозі грався Вася

Їв банан і ковбасу

А тепер лежить в лікарні

Руки-ноги у гіпсу !

(Чутно гуркіт. Вбігає Кіт з перев’язаною лапою)

Ведуча

- Ой, що трапилось ?

Кіт

- Я потрапив в аварію, бо не знаю правил дорожнього руху, але вже дуже хочу їх вивчити! Допоможіть мені!

(Учні розповідають вірші)

Учень 1

Якщо правила не вчить,

Це є - небезпека.

Вас машина зіб’є вмить,

Та, що мчить здалека.

Учень 2

Коли дуже поспішаєш

І часу ніяк не маєш,

Не біжи, а зупинись –

Шлях уважно роздивись !

Учень З

Щоб не трапилось біди,

Шанувати треба знаки.

На дорозі - небезпечно,

То ж обачним будь доречно !

Учень 4

І проспекти, і бульвари .

Всі шумливі в наші дні,

Ти проходь по тротуару

Лиш по правій стороні !

Пустувати тут де люди,

Заборонено!

Стань взірцевим пішоходом !

Це - дозволено !

Учень 5

Бігаючи не забудь :

Переходити перехрестя –

Особливо пильним будь.

Йти коли червоне світло,

Заборонено !

На зелене, навіть дітям,

Йти - дозволено !

Поміха -Неуміха ( заходить )

 Все ! Я пропала ! Мої чари тепер безсильні! Я йду від вас!

Знак

  Всі жителі нашої країни дуже вам вдячні, і обіцяємо допомагати вам на дорогах !

Ведуча

     Ми зробили сьогодні велику справу: врятували від Поміхи - Неуміхи Дорожні знаки і Світлофор !

     На вулицях країни Дорожніх знаків не буде більше безладу. І тепер на перехресті нас завжди вітатиме Світлофор і світитимуть його вогні

Червоний - стій,

Жовтий - приготуйся,

Зелений - йди !

Це повинен знати кожен на 12

Друже запам’ятай

Ти важливі поради

І увагу звертай

На дорожні знаки.

Це наука проста,

Але дуже важлива.

Ти людина щаслива !

Червоне світло

Пішоходу підскаже

«Обережно мій друже,

Шлях закритий, закритий»

Світло зелене

Посміхнеться до тебе

Посміхнеться і скаже:

«Шлях відкритий!»

 Червоне світло – пам'ятай.

« Спинись! – велить завжди.

А жовте мовить: « Почекай!”

Зелене кличе: « Йди!”

Вчитель

Сьогодні ми зустрілися з Світлофором і Дорожніми Знаками, ми багато чого дізналися, але хочемо знати ще більше. Тому просимо наших нових друзів заходити до нас частіше.

=========================================

                          Турбота про очі. 

Бережіть свій зір та зір своїх дітей !

==============================================

"Тільки родина, як зірка єдина, твій порятунок, надійний причал"

Багато повчальних історій складено про батька і матір, бабусю і дідуся, яких ви повинні поважати, цінувати кожен прожитий ними день, робити для них якомога більше добра. Ви не повинні ніколи лишати своїх батьків самотніми. 

Не забувайте, що всі ви станете батьками і своїм особистим прикладом в усьому маєте бути зразком для власних дітей. Послухаємо мудрі заповіти, які лишила нам народна педагогіка.

        /Інсценізація легенди «Материнське серце». /

Автор.

У матері був єдиний син – дорогий, ненаглядний. Душі в ньому мати не чула, по краплині збирала росу для вмивання, найтоншим шовком вишивала сорочки. Виріс син, ставний, гарний. Одружився з дівчиною предивної, небаченої краси. Привів молоду дружину в рідну хату. Не злюбила молода дружина свекруху, зненавиділа її. Боялася мати показатися невістці на очі, сиділа в сінях. А потім у сарай переселилась. Але й це не заспокоїло красуню.

Дружина.

- Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей її серце

і спали на повільному вогні.

Автор.

- Не здригнулося серце в грудях сина, зачарувала його небачена краса

дружини.

Син.

• Наказала мені дружина вбити вас, мамо, вийняти з грудей ваших

серце і спалити на повільному вогні. А не послухаю, піде від мене дружина. Не можу я жити без неї, не можу не послухатись.

Мати.

- Ну що ж, сину, роби так, як велить серце.

Автор.

- Пішов син з матір’ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. Убив матір, вийняв з грудей серце. Поклав на жар. Спалахнув сучок, тріснув, полетіла жаринка, ударила в обличчя синові, обпекла, скрикнув син, закрив долонею обпечене обличчя. Стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному вогні, прошепотіло:

Серце.

- Синочку мій рідний, тобі боляче? Зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади серце материнське… Потім у вогонь покладеш.

Автор.

Заридав син, схопив гаряче материнське серце в долоні, уклав його в розкраяні груди, облив гарячими сльозами. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так гаряче й віддано, як рідна мати. І таким всесильним було бажання материнського серця бачити сина радісним і безтурботним, що ожило серце, закрилися розкраяні груди, підвелася мати і притисла кучеряву голову сина до грудей. Осоружною стала йому дружина – красуня, не міг він повернутися до неї. Не вернулася додому й мати. Пішли вони вдвох степами широкими, стали двома могилами високими.

Учень.

Така легенда, створена народною мудрістю. Немає любові, сильнішої за материнську, немає ніжності, ніжнішої за ласку і турботу материнську, немає тривоги, тривожнішої за безсонні ночі й незімкнуті очі материнські. Українська мудрість говорить: “Коли в серці синовому загориться іскра, в тисячу разів менша від факела материнської любові, то й тоді ця іскра буде все життя людське горіти незгасним полум’ям”.

Учитель.

У невичерпному джерелі народної моралі нам треба черпати духовну енергію справжньої людяності, дружби і товариськості, справжнього братства вільних людей. Народ нещадно засуджує синівську невдячність і підносить благородство синівської любові й відданості. Ці мотиви звучать, наприклад, у легендах “Завжди розум навчить” та «Три покоління». 

Учень.

Колись старих людей, які вже нічого робити не могли, спускали на лубках у провалля, щоб дарма хліб не їли. а один чоловік дуже любив свого батька й не виконавши жорстокого закону, заховав його в хліві та годував таємно. Через деякий час трапився недорід. Нічим людям сіяти. Старий побачив, що син чогось зажурився, розпитав про все й порадив зняти зі стріхи снопи, ще раз обмолотити їх і засіяти. Так син і вчинив. Зійшов у нього хліб найкращий, найбільша нива була засіяна. Всі люди допитуються, як він до того додумався.

Чоловік спочатку мовчав. тоді розповів, що батько так навчив. З того часу люди перестали старих на лубках вивозити, а шанували до самої смерті, бо вони мудрі, життям биті, завжди розуму навчать.

Учениця.

Ми всі запам’ятаймо таку істину: до рідних потрібно ставитись зі щирою любов’ю, повагою, чуйністю. Піклуйтеся про них, не завдавайте їм прикрощів, бережіть рідних – це найдорожче, що у нас є. Нехай наші бажання виходять із можливостей батьків.

Будь хорошою людиною – і ти забезпечиш щастя батькові й матері. Не допускай, щоб старість їхня була позначена горем. Нехай це буде метою усього твого життя.

                                                  Інсценізація

Автор.

Дуже давно жила сім’я з трьох поколінь. От якось батько наказує синові:

Батько.

- Приготуй завтра візка, бабусю повеземо.

Автор.

Повставали вони до схід сонця. Батько виніс свою стару матір, посадив на візок, покликав сина і вдвох повезли. Заплакала стара, але нічого не могла вдіяти.

Син.

 Куди ми веземо бабусю?

Батько.

• 
  
• До старого шахтного обвалу, бо яка від старості користь, якщо

тільки сидить та їсть, а робити вже нічого не може.

Автор.

Коли приїхали до шурфу, розвернув батько возика і тихенько пустив його разом з бабусею.

Син.

• 
  
• Що ви наробили, тату? Нащо і возика кинули? А коли прийде час,

на чому я вас повезу на звалище?

Автор.

Почув це батько і наче прокинувся, гірко заплакав і поліз до ями – витягати матір.

Учень.

Синівська вдячність… немає вищої радості для людини, яка відчуває наближення присмерку свого життя, ніж вдячність дітей за добро і благо, створене батьками в ім’я їхніх сина й дочки, добра і блага. І немає гіркішого й сумнішого почуття для батьківського й материнського серця, ніж відчувати, що син або дочка байдужі, безсердечні, що вони забули про все добре, зроблене для них матір’ю і батьком.

                                                                 

                                                             Може в житті хтось принаду підкине
                                         У чарівничих, звабливих очах.
                                         Тільки родина, як зірка єдина,
                                         Твій порятунок – надійний причал.
                                         Ні, не шукай в своїм серці причину,
                                         Якщо зневіра тебе обпече...
                                         Тільки родина у прикру годину
                                         Схилить надію тобі на плече.

                                         Приспів:

 Родина, родина – від батька й до сина
Від матері доні добро передам.
Родина, родина – це вся Україна
З глибоким корінням, з високим гіллям.

                                           В морі спокуси є хвилі великі,
                                           Та не забудь у захопленні ти,
                                           Що лиш родина – бальзамові ліки,
                                           Ліки від старості і самоти

                                           Все відцвітає, і жовкне, і гине,
                                           Вітром розноситься, ніби сміття...
                                           Тільки родина, як вічна зернина,
                                           На невмирущому полі життя.

============================================