Мій край. Музеї.

        Довідкове бюро “Рідний  край”. 

    1) Місто Мариу́поль. 

    Місто Маріуполь до 1779 року називався Павловськ. Був заснований в 1778р.. 1961 – Жданов, 1990 – Маріуполь. В Бахчисараї є печера з вогнем, ікони, там жили люди -  маріами (греки). Коли греки переселились до нас, місто стало називатися Маріуполем. Площа Маріуполя 19,8 га.

   Чисельність населення міста на 1 січня 2014 року становить 458 533 людей;  з селищами міського типу Старий Крим, Сартана, Талаківка — 480 406 мешканців.

    Один з важливіших центрів металургії та машинного будівництва, великий морський порт. Кліматичний і грязьовий курорт. Маріуполь входить в десятку великих міст України. Є чотири міських району. Знаходиться на приазовському рівнянні в устя річки Кальміус, на березі Таганрогського заливу Азовського моря, 47 градусів північної широти, 37 градусів східної довжини,5 тис км від екватору.

     В 20 км від Маріуполя є поклади залізної руди, гнейси, піски, графіти, рожевий граніт біля селища Старий Крим.

    2) Герб Маріуполя.

   Синій колір та хвиляста лінія – море.

Сиве поле – символи виготовлення сталі, у центрі – якір – символ портового міста і 1778 рік – рік заснування міста.

   3) 6 чудес Маріуполя.

      1)Водонапорна башта -33 метра. Заснована у 1910 році для водозабезпечення міста.

      2)Два будинку зі шпилем – 1953рік – побудовані для життя, видно зі всіх куточків міста.

      3)Храм Архистратига Михайла – 1997, у вигляді хреста.

      4)Донецький академічний  драматичний театр – 1960р..

      5)Палац Молоді – 1897р..

      6)Екстрім – парк -  2003р. – 14 атракціонів,15 га, подарував комбінат “Ілліча”.

    4) Річка Кальчик.

    Довжина - 88 км – правий приток Кальміуса. Починається за Володарськом. На річці знаходиться Старокримське водосховище 620 га плошею. Використовують для

водозабезпечення міста Маріуполя.

    5) Азовське море.

    Саме маленьке у світі, але саме цікаве.Воно впадає в Чорне море, а із нього в Атлантичний океан.В нього впадає 130 річок.Тимирида – старовинна назва моря. Одну бочку хамси міняли на одного раба.Риба була з самого жиру.38 тис. кв км, саме рибне, найбільша довжина 360 км, ширина – 176 км, по колу – 1472 км, середня глубина – 8 метрів, сама велика – 14метрів, середня солоність води – 12 промілей (1000г води – 12 г солі), 400 тис. рослин, більш 600 видів тварин, 80 видів риб.  

2.Асоціативний кущ “Маленька Батьківщина”.

- Що може бути прекраснішим на всій землі від того куточка, де ви народилися, де зробили свої перші кроки, де промовили перші слова?

- Як ми можемо назвати місце, де народилися? (Так, маленька Батьківщина).

   Такими рідними, близькими для нас куточками є наші селища, які називаються

Талаківка, Гнутове і знаходиться на мальовничій землі. Тут народились ваші батьки, дідусі й бабусі. Кожна людина завжди з великою любов’ю згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство. 

   Ця затишна батьківська оселя, родинне вогнище і є маленькою батьківщиною.

У кожного із вас теж є дім, де живете, де ваші мамо, тато, бабуся, дідусь, ваші братики, сестрички. 

 Маленька батьківщина кожного разом утворюють нашу велику державу – Україну. 

3.Повідомлення по групам.

       1) Походження назви  селища Талаківка.

За даними перепису 2001 року населення становить 4160.Заснований у 1889, СМТ з 1956р.. Походить від слова"толока", що означає:

 - робота всього села  або частини села, які прийшли на допомогу комусь.

(Сучасний тлумачний словник російської мови Єфремової);

- "робота селян спільно; струм; вигін", поле під паром, вигін;

- болгарською - толока, тлака - "повинність, добровільна робота в цілях взаємодопомоги, винагороджується частуванням", (Етимологічний словник російської мови Макса Фасмера);

-вигін для худоби, спільне пасовище. (Тлумачний словник Ушакова);

- пастьба худоби на паровому полі для добрива такого поля

(Сучасний тлумачний словник російської мови Єфремової);

 - застаріле - метушня, штовханина. Поле під паром, що використовується для випасу худоби, а також випас худоби на такому полі з метою удобрення ґрунту

 (Малий академічний словник).   

     2) Легенда про Талаківку. 

Був колись на місці нинішньої Талаковки хутір донського козака Селіверстова. І була у нього неписаної краси дочка. Планував батько видати її заміж за багатія. Але Василина душі не чула в Селівані. Одному за іншим відмовляла видатним нареченим свавільна видатна козачка. Батько і благав, і погрожував дочці, але  це не допомагало. Вона стояла на своєму: якщо та вийде заміж, то тільки за коханого. Бачить батько, що не переламати йому характер єдиною улюблениці – дочки. І щоб наполягти на своєму, намовив, щоб убили Селівана. Дізнавшись про загибель коханого, Василина кинулася в Кальміус і потонула. Шукав її батько, але так і не знайшов. А по селу пішли розмови, що люди, які їхали в Маріуполь на ярмарок повз це місце, не раз бачили на річці русалку. До того ж з їздцями траплялося щось незрозуміле: то коні зупинялися і стояли, як вкопані, то колесо злітало, з осі і йшло геть. Стверджували, що це Селіван зупиняє вози, щоб знайти свого вбивцю. А Василина виходить з річки, щоб побачити свого коханого. Було це так чи інакше, навряд чи хто скаже. Тільки значно пізніше, коли поруч з Талаковкою будували греблю для зрошування полів місцевого радгоспу, то в заливі знайшли останки якоїсь дівчини з збереженими чорними косами.

   3) Легенда про річку Кальміус (200км).

      Перша легенда розповідає, що назва річки є із двух слів: “кал” – тонка, як волосся, і “міус” – хвиляста, як ріг.

     Друга легенда розповідає, що слово “Кальміус” означає “золота річка”, бо раніше в річці було дуже багато риби, яку продавали, обмінювали на інші товари.

    Вчені доказували, що русло річки іллисте, берега тонкі, заболочені, а вода мутна,брудна. Більше 100 років тому вчений М.Фамер стверджував, що назва пішла від слова “кал” – грязь, муть. Але було багато таких річок, тому не стоїть вважати тільки Кальміус такою. Кала, Калка, Кали, що на слов’янській мові “кал” не переводиться, як чорний.У кінці 16 століття до назви Кала  приєднується слово “міус”, яке  перейшло з сусідньої річки, куди вела татарська дорога – стала називатися Кальміус.  

 

ІY.Узагальнення знань.

       1)Бесіда.

Діти, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю викликає спілкування з природою. Шепіт дерев, спів дзвінкоголосих пташок, розмаїття квітів – все це дорога серцю, ні з чим незрівнянна природа нашого краю.

А що ж можна сказати про природу нашого селища? (У нашому селищі багато дерев, квітів, дзвінко співають птахи, радіючи весні, селище дуже гарне весною, коли цвітуть сади, восени воно пишається золотистим вбранням і взимку воно теж красиве, засніжене, бо ми тут живемо). Всі міста і села мають свою історію. І наше селище теж.

    - Чим славиться наша Україна? (безкрайніми степами, густими лісами, горами, річками, квітучими садами, ланами пшениці, соняшників, кетягами калини, гніздами лелек, родючими землями, корисними копалинами).

    - Якщо наша країна Україна, то ми з вами хто?

    - А що ж значить бути українцем, українкою? (пишатися своєю країною, дбати про неї, оберігати і захищати, піклуватися про природу, милуватися нею, любити свою мову українську, поважати традиції українського народу, любити своїх батьків…).

    - Щоб ви зробили для своєї Батьківщини, якби були Президентом?

       2) З’ясування необхідних якостей українців для процвітання рідного краю.

- Діти, а що потрібно, щоб наш рідний край цвів і процвітав?

   (Любити своїх батьків, любити свою Батьківщину, добре вчитися, піклуватися про природу, поважати традиції, любити  рідну мову, бути добрими, щирими, поважати старших, бути відважними, здоровими). (Діти по черзі прикріплюють на дошці потрібне).

-         Любов до матусі і до татка, до Батьківщини – це найсвятіші і найвищі почуття. Коли така любов є в серці, тоді людина добра, щира, відважна, тоді вона може зробити все для того, щоб Україна і надалі ставала квітучою державою, сильною, багатою. А для цього вам потрібно гарно вчитися, бо ви будуватимете майбутнє нашої країни. 

         Любіть свою Батьківщину, бережіть її природу, піклуйтеся про неї.

     - Що ще нам дороге у селищі?

     - Чому воно зветься Талаківка?

     - Чим славиться наше селище?

     - Які установи є в Талаківці?

     - Які пам’ятники ми відвідали?

     - Які є будинки в селищі?

     - Яку легенду про річку Кальміус запам’ятали?

                                                У кожного є свій куточок,

                                         Свій рідний край,своє життя.

                                         Де сяє сонце, плаче дощик,

                                         Де чути співи солов’я.

                                         Де завжди сміх, де завжди щастя.

                                         Де грає гучно пісня наша

                                         Це рідний край – моя Талаківка,

                                         А восени вона  прекрасна

                                         Жовтіє все довкола,

                                         У нас в селі чудово!

                                                

                                                               Фізхвилинка

     Любіть Україну, як сонце, любіть,                                     

      як вітер, і трави, і води…

      В годину щасливу і в радості мить,              1,2 – всі присіли, потім в гору підлетіли.

      любіть у годину негоди.                                 3,4 -  нахилились, із криниці гарно вмились.

      Любіть Україну у сні й наяву,                       5,6 – всі веселі, біжимо в нашій оселі.

      вишневу свою Україну,                                  7,8 -  в автобус сіли , ніжками затупотіли

      красу її, вічно живу і нову,

      і мову її солов’їну.     

                                 

========================================================================-

-----------------------

Києво-Печерська Лавра
Успе́нська Ки́єво-Пече́рська ла́вра — одна з найбільших православних святинь України, визначна пам'ятка історії та архітектури, а також діючий монастир Української православної церкви Московського патріархату зі статусом лаври.

Собор святої Софії
Собор святої Софії — Премудрості Божої, Софія Київська або Софійський Собор — християнський собор в центрі Києва, пам'ятка української архітектури і монументального живопису 11 — 18 століть, одна з небагатьох у цілілих споруд часів Київської Русі. Одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи, історичний центр Київської митрополії. Знаходиться на території Софійського монастиря i є складовою Національнoгo заповідника «Софія Київська».

Список музеев Мариуполи

Перейти к навигацииПерейти к поиску

Название	Местонахождение	Краткое описание	Изображение
Мариупольский краеведческий музей	ул. Георгиевская, 20	Основан 6 февраля 1920 года. Имеет библиотеку, фонд которой составляет 17 тысяч книг. В фондах музея находится более чем 53 тысячи экспонатов.
Музей народного быта	ул. Георгиевская, 55	Открыт в 1989 году. Экспозиция музея рассказывает о особенностях повседневной жизни представителей разных народов, которые заселили территорию Приазовья с конца XVIII века — украинцев, русских, греков, евреев, немцев, а также о их хозяйственной деятельности, культуре.
Музей медальерного искусства Е. В. Харабета	пр. Металлургов, 25	Основан в декабре 2005 года, открыт в январе 2006. В фондах более 700 экспонатов, площадь музея — 60 кв. м.
Музей истории комбината Ильича	ул. Семашко, 19	Открыт 20 февраля 1987 года. Рассказывает о истории ММК им. Ильича.
Художественный музей имени Куинджи	ул. Георгиевская, 58	Открыт 30 октября 2010 года. На двух этажах музея находится 10 залов. В фондах музея шедевры мастеров Украины 20 века, среди которых — Татьяна Яблонская, Николай Глущенко, бюст Куинджи (скульптор В. Беклемишев), картины местных художников.
Музей Мариупольского морского торгового порта	пр. Лунина, 99	Экспозиция музея, представленная в двух залах, рассказывает о истории порта от дня основания до современности, о работниках и руководстве порта, его развитии и достижениях. В экспозиции представлены копии исторических документов и фотографий, макеты кораблей.
Музей имени Павлия	ул. Черноморская, 19
Народный музей истории ООО «Мариупольский комбинат Азовсталь»	ул. Лепорского, 1	Основан в 1968 году[1].
Музей истории греков Приазовья	Сартана, ул. Генерала Куркчи, 37-а	Экспозиция музея рассказывает о процессе переселения греков с Крымского ханства в Приазовья в 1778—1780 годах, освоении новых земель, развитии хозяйственной деятельности (земледелие, животноводство, торговля).