«Ніколи не забудемо друга Букваря!»

1-й ведучий. Тепле квітневе сонце

Зазирає у віконце,

Повіває вітерець.

Настало свято величальне –

Року навчального вінець.

2-й ведучий. Сяють щастям очі дітей

Ми запросили багато гостей

Хай пісні весело лунають,

Серця всім друзям звеселяють.

Хай будуть в класі завжди квіти

І радісно сміються діти.

Учитель. Сьогодні у нас надзвичайно радісний і щасливий день. Ми закінчили читати першу шкільну книгу – Буквар! Ось і позаду вже вісім місяців навчання в школі,вісім місяців перших радостей і невдач, щасливого сміху і щирих сліз, але і перших перемог.

Мені радісно повідомити, що всі учні класу читають, грамотно пишуть, рахують. Та в прислів’ї стверджується: «Вік живи – вік учись». Скільки б не жила людина вона завжди пізнає щось нове: незнайомі науки, невідомі світи, саму себе. Але початок усім цим відкриттям – за шкільною партою. І Буквар був вашим першим найголовнішим помічником.

Діти.

1. Любі гості, мами й тата,

У нас букварикові свято.

2. Спасибі, що прийшли до нас

У наш найкращий перший клас.

3. Ми всіх гостей вітаємо

І дуже вам радіємо.

4. Бо всі ми букви знаємо

Бо ми читати вміємо.

5. Ми букви добре вивчили,

Знайомі хлопцю й дівчині.

Читає й пише наш

Чудово перший клас.

6. Може, хтось дорікне

Що ми лише розважались

Ні, друзі наші любі,

Ми дуже старалися.

7. Як краплин у Дніпрі,

Як зірок у горі,

Як листків на гіллі –

Стільки книг на землі!

8. Та одна серед них

Перша книга з книг.

Ми найпершу беремо

Ту, що звемо Букварем!

Буквар. Доброго дня, діти! Мені здалося, що ви мене кликали…

Діти. Ми хотіли тобі подякувати за те, що допоміг нам навчитися читати.

Буквар. Я мандрую по країнах,

Я з абеткою дружу.

Я малечу, як зустріну,

Грамоти одразу вчу.

Учитель. Друзі, хто в нас на святі найголовніший?

Всі. Буквар.

Учитель. Кому ми повинні рапортувати про те, як вчилися шкільному життю?

Всі. Букварю!

Буквар. Добре ваш рапорт послухаю. Дозволяю розпочати свято.

(З’являється Шапокляк)

Шапокляк. Дозволяю,дозволяю! А я забороняю! І свято розпочнеться тільки тоді, як діти впораються з моїми завданнями. Я ось не вірю, що вони знають уже всі літери, та ще багато чого цікавого. Що це вони сидять тут всі такі веселі? Зараз перевіримо.

Букварик. Діти, покажемо цій бабусі-вередусі, які ви у мене розумники.

Шапокляк. Я тут цілий рік вчила віршики, скоромовки. Та коли бігла сюди майже все забула, пам’ятаю тільки перші рядочки. Може ви допоможете?

(Віршики і скоромовки ті, що діти вчили протягом року)

Шапокляк. Ну добре, добре вірю, що ви багато знаєте. Дозволяю святкуйте, а я ще повернусь.

(Стук. Заходять казкові герої)

1.Вітаємо вас, малята,

З Буквариковим святом!

2.Сьогодні ми прийшли до вас

У цей святковий день і час!

3.З усіх казок зібралися,

Щоб з нами ви погралися!

4.Скажіть – любі малюки,

А чи ви любите казки?

Діти. Так.

Казкові герої.

• Що любите, ми віримо.
• А чи знаєте перевіримо!

1. Старенька бабуся у лісі жила,

Гостинці для неї онучка несла.

Хто дівчинку цю по дорозі зустрів?

Як казка ця зветься? Хто б відповів?

2.На городі виростала, сили набирала,

Непомітно дуже швидко великою стала.

Став тут дід усіх гукати

Ту красуню рвати.

А цю казку, діти, встигли відгадати?

3.Ой, набридло на віконці,

Все на сонечку сидіть,

Я візьму і покочуся,

Щоб побачити весь світ.

4.Хто моторчик свій заводить?

З даху в гості, хто приходить?

І на свято рад ходити, і вареннячко любити?

5.Хто це в човнику пливе

Й рибку матінці везе?

І кого змія страшнюча

З’їсти хоче більш за все?

• Молодці, діти, багато казок читали! А може ви і співати вмієте?

Ми б із задоволенням послухали.

Діти. Звичайно.

( Пісня «Беру до рук Букварик я»)

(Знову стук. Заходить дід Буквоїд)

Дід Буквоїд. О! О! О! Якраз вчасно я прийшов. Знайомі дітки всі на місці. Тепер я можу добре наїстися. А чого це ви на мене так дивитесь? Що не впізнали?

Я – Дід – Буквоїд!

Букви їсти я привик.

Скрізь, куди я не прийду

Зі слів букви покраду.

З вами я вже теж стрічався,

І, бувало, наїдався.

Але Буквар та ваша вчителька швидко проганяли мене з класу.

Я пам’ятаю, які ви галасливі. Люблю дітей неуважних, неслухняних. Мабуть, ви такі?

Діти. Ні!

Дід Буквоїд. Давайте перевіримо? Хто з вас знає скоромовки? А ребуси вмієте розгадувати?

• Нічого собі . Молодці! Ну й залишайтеся зі своєю вчителькою, а я зголоднів. Піду пошукаю інших дітей.

Букварик. Молодці,мої любі малята, не підвели мене.

Кожен рік мене листають

Ніжні пальчики нові,

Хай же розум розвивають

Любі дітоньки малі.

• Дорогі діти, не хочеться прощатися, але ви вже підросли, навчилися читати, тому мені час відпочити до осені.

Діти. Букварику, послухай наші слова вдячності.

1.Ще недавно,Букварику любий,

Розгорнули тебе перший раз.

Ти був нашим друкованим другом,

Ти навчав і виховував нас.

2.Я востаннє візьму тебе в руки

І до серця свого пригорну

Вдячні всі ми тобі за науку,

Нашу першу науку шкільну.

3.Добрий Букварику!

Перша книжко!

Хочеться навіть поплакати трішки…

Жаль розлучатися, хоч і треба.

Ми не забудемо ніколи про тебе.

4.Спасибі тобі за добру науку,

За першу паличку

Першу букву,

За перше слово

І першу казку.

За першої вчительки щиру ласку.

5.Ми шкільна сім’я єдина,

Вивчили за складом склад…

Мама, щастя,Україна,

Річка, гори, пишний сад.

І за все це скажемо:

«Букварику, спасибі!»

6.Ось і прочитана сторінка,

Котра вінчає нашу книгу.

У ній і зайчик, і ялинка,

І перший пролісок з-під снігу.

7.І ще цікавого багато –

Про землю рідну, хліб, калину…

Як треба матір шанувати,

І як любити Україну.

8.Ми завтра підемо знов до школи

Бо у знаннях – краса і сила

Та не забудемо ніколи,

Що нам ця книга світ відкрила.

Букварик. Дякую вам за теплі слова. Та не сумуйте я залишаю з вами своїх друзів, які розповідатимуть ще багато цікавого. Ось вони.

(Виходять Читанка і Українська мова)

Читанка. Доброго дня, діти! Я давно мріяла познайомитися з вами. Букварик частенько розповідав про працьовитий перший клас. Я- Читанка поведу вас стежками казок, оповідань,загадок, прислів’їв…

Українська мова. Як найчарівніша колискова,

Плекає з дитинства вас рідна мова.

То піснею злине, то гарною казкою,

То словом догани, то ніжною ласкою.

Під мамине слово ви й виросли нишком.

Шануйте, малята, цю добру книжку!

Букварику, ми тут ще принесли листа. Ось він. Прочитаймо його разом.

«Здаздуйте, ребйонкі! (Ой, як безграмотно!)надсілаю вам пісмєцо з порадами, що робить , щоб стать «гарним учнем», а іще щоб вас похвалі лі. Ось мої поради:

• Прокидайтеся вранці якомога пізніше, тоді ви обязатєльно запізнитесь на уроки (Жахлива порада)
• Портфель ще з вечора готуй: спочатку поклади туди підручники, а потім долий води, (Діти, хіба можна таке робити?)тоненькі зошити дрібненько поріж, гарненько розмішай і висип все це товаришеві на парту ».

Читанка. Лишенько! Хто ж це написав такого листа? А ось і підпис є: Ваша подружка Шапокляк.

Букварик. Ой! Що ж робити пора в дорогу, а як же діти?

Українська мова. Не хвилюйся, Букварику,першокласники мають багато друзів. Ми завжди навчатимемо тільки хорошого.

Діти. 1.Якщо друг у тебе є,

Життя радісним стає.

Разом можна все зробити.

Тож без друга не прожити

2.Якщо дружить увесь клас,

Успіх буде повсякчас.

Все нам легко удається.

Весело усім живеться.

(Виконують всі разом пісню «Дружба»)

Учитель. Дорогі мої, діти!

• Що для життя потрібно?
• Сонце!
• Що для дружби потрібно?
• Серце!
• Що для серця потрібно?
• Щастя!
• Що для щастя потрібно?
• Мир!

Хай ваші обличчя завжди світяться радістю, хай здійсняться всі ваші мрії, хай веселковий світ вашого дитинства не буде затьмарений жодними прикрощами! Успіхів вам і натхнення! Зростайте здоровими, щасливими, розумними. Нехай пишається вам наша красуня Україна!