Свято вишиванки
Національний одяг українців
Мета: розширити уявлення учнів про національний одяг українців,
розвивати художній смак учнів, інтерес до українського народного одягу як складової
частини духовної культури українців, виховувати любов до українського мистецтва;
шанобливе ставлення до національних традицій народної вишивки й історичного костюма.
Будь який національний одяг відображає культуру,історіюі традиції свого народу. .Національний український одяг зберіг багато рис української культури в різні періоди історії. Його особливості та орнаменти дають можливість вивчати культуру українського народу, тісно пов'язану з його історією.
Красою українок в національних одежах захоплювалися знамениті художники, письменники, поети. Вони відображали барвисті самобутні українські костюми у своїх творах, відзначаючи надзвичайний смак українців в одязі та прикрасах. Це стосується не тільки жіночого одягу, який, безперечно, дуже барвистий та ошатний, але і чоловічого костюма, теж багато вишитого і прикрашеного національною символікою.
Як і у всіх слов'янських народів, в українців чоловічий одяг складалася, в основному, з вовняних штанів і лляної або конопляної сорочки. У теплу пору року сорочка могла бути і верхнім одягом. Основною особливістю української сорочки вважається недовгий розріз зпереду по середині, так звана пазушка, вишита традиційним орнаментом. Орнаменти відповідали регіоном проживання українця, але частіше це були червоно-чорні візерунки. Українські чоловіки не носили сорочку поверх штанів, як це робили чоловіки деяких інших народів, вони заправляли сорочку в штани.
Комір вишитої сорочки міг мати широкий лежачий комір або вузький комір-стійку, а застібкою могли служити красива тасьми в тон вишивки або звичайні гудзики.
Традиційні українські штани шилися вільними, широкими, а між штанин ще й вшивається матня з прямокутних шматків тканини, яка давала ще більшу свободу рухів. Такий покрій був зручний для вершників і піших воїнів. Верхній край штанів кріпився на талії за допомогою шнурка або ременя. Для пошиття таких штанів використовували сукно - вовняну тканину, просочену воском.
Жіночий український одяг більш яскравий, барвистий та різноманітніший, ніж чоловічій. .Жіночі сорочки-вишиванки були окрасою і основною частиною костюма. Вони були довші чоловічих, шилися з двох видів тканин. Верхня частина сорочки була з тонкої красивої тканини, а нижня частина з більш грубою і щільною. Оригінальною українським одягом можна назвати плахту, яку одягали поверх вишиванки. Вона представляла собою подобу спідниці, зшитої з домотканого фарбованого вовняного полотна. Плахта була досить об'ємна, тому що на її пошиття потрібно близько чотирьох метрів полотна, яке розкроювали і зшивали певним чином. Готову плахту вишивали непомітними візерунками. Надягали її, намотуючи навколо талії, а зверху пов'язували поясом. На плахту спереду надягався красиво вишитий фартух, який називався «запаска».
Український національний жіночий костюм завжди славився великою кількістю оригінальних прикрас. Найпоширенішими прикрасами були найрізноманітніші види намист. Чим заможніша сім'я, тим більше і дорожче були намиста, які носять жінки.
У свята жінки одягали свій найошатніший одяг, з кращих тканин, багато і барвисто оздоблений. Молоді дівчата одягали вінок з яскравих красивих квітів і стрічок, поверх прекрасних вишиванок надягали багато низок намист різних кольорів і розмірів.
Український народ не забуває свої традиції. Як і раніше в свята, а також у повсякденному житті українці із задоволенням носять різноманітні вишиванки, як жіночі, так і чоловічі. Жінки надягають українські національні прикраси. У свята вулиці розквітають від яскравих віночків на молодих дівчат. Інтерес до своєї історії, своїх традицій і національному одязі прикрашає сучасну українську молодь
Національний одяг по регіонах України
СЛАЙД № 1
Український національний одяг
СЛАЙД № 2
Найприкметніша риса традиційного українського одягу – це його надзвичайна мальовничість, що відбиває вкрай високий рівень культури виробництва в нашого народу, досконале володіння численними видами, техніками його оздоблення. Але водночас із цим народному одягу притаманна також значна варіативність. Класифікація костюмів за регіонами – надзвичайно складна справа через те, що розбіжності проходять від села до села, крім того, жіночий одяг є більш складним, ніж чоловічий.
СЛАЙД № 3
Сорочка (і жіноча, і чоловіча - обов’язково прикрашені вишивкою, яка відрізняється в залежності від регіону). Звичайна довжина сорочки, яку носили з плахтою або запаскою, - по "кісточки", сорочки до спідниці шилися трохи коротші. З-під плахти чи запаски повинен був визирати долішній вишитий край сорочки, який має назву "поділ" чи "подолик".
СЛАЙД № 4
Кептар — хутряна безрукавка в населення Карпат і Прикарпаття; мав значну локальну варіативність довжини та прийомів оформлення залежно від регіону.
СЛАЙД № 5
Керсетка (на Київщині, Полтавщині, Чернігівщині, частково також на Півдні України) - це жіноча безрукавка з фабричної тканини, вона мала численні місцеві варіанти довжини, пропорцій та декорування).
СЛАЙД № 7
Плахта- (зшита частково розпашна спідниця, обов’язковий елемент центрально-українського жіночого національного костюму), складається з двох вовняних рушників (“гривок”), по боках до половини зшитих разом. Запаска – чотирикутник (60х80 см), що припаясувався “зав’язками” чи “поясом” тільки ззаду (на Полісі), або ззаду й спереду (на Гуцульщині).
СЛАЙД № 8
Штани є основним чоловічим стегновим одягом, бувають різними за формою та кроєм, із грубого саморобного полотна переважно білого кольору, подеколи з малюнком з вузьких смуг, штани для зими шилися з вовняної білої тканини, а в західних областях виготовляли їх із валяного сукна різних кольорів: білого червоного або коричневого).
СЛАЙД № 9
Верхній одяг був дуже різноманітним: - кожух (зимовий одяг із овечих шкур - хутром усередину), - жупан (із дорогих тканин, таких як штоф, парча або ж із тонкого фабричного сукна), найчастіше синього або ж зеленого кольору, він достатньо довгий, приталений).
СЛАЙД № 10
Пов'язка — закріплений на каркасі яскравий шерстяний платок (Чернігівщина, Полтавщина). Стрічки-бинди. За допомогою таких різнокольорових стрічок дівчата прикрашали весь комплекс свого вбрання, прикріплюючи їх у великій кількості до стрічки або вінка на потилиці або пришиваючи до стрічки, яку пов'язували на шиї (Чернігівщина, Лівобережна Київщина та Черкащина). Чільця — низка тоненьких орнаментованих латунних пластинок, що спадали на чоло.
СЛАЙД № 14
Волинь і Чернігівщина Своєрідною вишивкою здавна славилася Волинь. Візерунки геометричні, чіткі і прості по композиції. Чіткість ритму підсилюється однобарвністю вишивок, виконаних червоною ниткою на білій – сірій полотнині. Вишивки північної Волині вражають своєю вишуканою простотою. У південних районах області переважають рослинні мотиви. Для Чернігівської області характерні білі вишивки. Геометричний або рослинний орнамент вишивається білими нитками або ж із украпленням червоного і чорного. Виконується дуже дрібними стібками, що нагадує бісерні вишивки, характерні для чернігівських сорочок.
СЛАЙД № 16
Поділля, Вінницька область Для подільсих сорочок характерні барвистість і розмаїтість швів. Типовим є мережка “павучками”, якою примережують вставки на рукави, клинці. Використовується і кольорова мережка – “шабак”. В орнаментах подільських вишивок переважає один колір – чорний з великим або меншим украпленням червоного, синього, жовтого або зеленого. Найбільш поширені одноколірні (червоні і чорні) вишиванки, рідше – двох і триколірні. Велике багатство технік вишивання характерно для Вінницької області: низь, хрестик, вишивка розписом, настилання, верхошов (верхоплут), зерновий висновок, вирізування; різноманітні види чорних, білих і кольорових мережок. Поряд з основними швами застосовуються і допоміжні – вишивка розписом, шов “уперед голкою”, контурні шви, якими обрамляють і з’єднують окремі елементи композиції.
СЛАЙД № 18
Донеччина і Харківщина Техніка вишивання Харківської області має дуже багато загального з формами вишивки, що установилися в центральних областях України, але їй властиві і зовсім своєрідні поліхромні орнаменти, створювані напівхрестиком або хрестиком. Ці орнаменти вишивають переважно грубою ниткою, внаслідок чого візерунки створюють враження рельєфних. Вишивка Донеччини теж має свої особливості: сорочки вишивалися здебільшого білим або червоно – чорним. Оздоблювались нею рукави, вставки, іноді поділ та комір.
СЛАЙД № 20
Середня Наддніпрянщина Вишивкам Київщини властивий рослинно – геометризований орнамент зі стилізованими гронами винограду, шишками хмелю чи восьмипелюстковими розетками, ромбами, квадратами. Основні кольори вишивок Київщини – білий, коралово – червоний, відтінений чорний. Сорочки на Полтавщині вишиваються головним чином білими нитками, дуже рідко червоними або сірими. Манишки білих сорочок у старих зразках прикрашалися білим візерунком, виконаним гладдю. Візерунок обводився чорними або кольоровими смугами. Техніка вишивання – шов “уперед голкою”, “хрестик”, шов “за голкою”.
СЛАЙД № 22
Карпатський регіон Характерною рисою етнографічного району Карпат і Прикарпаття є велика кількість окремих частин регіону зі своїм колоритом. Кожне село відрізняється від інших своєрідністю вишивки, багатством орнаменту і неповторністю квітів. У народній вишивці Львівської області використовуються різноманітні типи візерунків. У південних районах орнамент вишивок геометричний, біле тло не заповнюється, що додає візерункам прозорість і легкість.
СЛАЙД № 23
Висновки Можна сміливо сказати, що національний одяг – це повість давніх предків про їх духовні цінності. Цим пояснюється багатофункціональність українського народного вбрання. Адже костюм – то не лише ілюстрація одягу з прив’язкою до території, але й ціла повість про людину. Вікова градація, використання матеріалів, елементи оздоблення, зокрема – вишивки, зачіски і аксесуари, – це все те, що може дати повну інформацію про людину.
Комментариев нет:
Отправить комментарий